Жінка таємно влаштовується прибиральницею у фірму батька й знаходить підозрілі речі

Ірина кивнула.

Ірина й Максим не стали приховувати знайдене від Миколи Аркадійовича. Вони показали йому і фотографії, і численні повідомлення Оксани, з яких стала зрозумілою її роль у краху компанії. Молоді люди марно боялися, що подвійна зрада стане для нього непосильним ударом. Погані новини Микола Аркадійович сприйняв гідно й вчинив саме так, як треба. Він одразу ж розірвав стосунки з Оксаною та звільнив її з компанії. Звертатися до поліції Микола Аркадійович не став.

Напевно, пережити те, що сталося, йому було нелегко. Уперше за багато років у Миколи Аркадійовича з’явилися серйозні стосунки з жінкою. Він устиг освідчитися Оксані, повірив у їхнє майбутнє — і дізнався, яку роль вона весь цей час грала. Як і раніше в складні періоди, упоратися йому допомогла робота. Підтримувала його й донька, яка тепер залишалася поруч.

Кризу компанія Миколи Аркадійовича долала поступово. Відвідувачі почали повертатися до ресторанів, а доходи знову пішли вгору. Багато в чому відновленню батькової справи допомогла Ірина. У неї було багато ідей щодо того, як розвивати мережу далі, і тепер вона займалася ними вже всередині компанії, разом із Миколою Аркадійовичем.

— Ти скоро? — Максим зазирнув до її кабінету.

Раніше тут порядкувала Оксана. Тепер Микола Аркадійович віддав доньці цей кабінет, один із найкращих в офісі.

— Хвилин за тридцять, мабуть, — винувато відповіла Ірина, відхилившись від ноутбука. — Доробляю звіт. Тут стільки доводиться рахувати вручну.

— А навіщо вручну?

Максим підійшов і через її плече поглянув на таблицю. Відкрив вікно, вписав кілька формул.

— Оце так! — Ірина всміхнулася. — Усе порахувалося. Я досі не звикла, що в мене під рукою такий чарівник.

— Клич, якщо знадоблюся, — усміхнувся він у відповідь. — А тепер можеш закривати програми. Ходімо, інакше пропустимо початок фільму.

— Зараз, уже збираюся.

Вона навела лад на столі й вимкнула ноутбук, із задоволенням думаючи про майбутній вечір. Тепер вони з Максимом зустрічалися. З кожним днем Ірина дедалі ясніше відчувала, наскільки він їй близький: із ним було легко, добре й весело. Мабуть, раніше вона ні до кого такого не відчувала. І була щаслива.