Іра знайшла важливу річ від першого чоловіка серед речей свекрухи

Оборки на весільній сукні весь час кортіло поправити. Іра стояла перед дзеркалом у фоє, щаслива й усе ще не до кінця вірячи, що цей день настав. Надто довго вона його чекала, надто часто уявляла собі — тепер навіть квіти, гості й Артем здавалися частиною вигаданого нею свята. А вони ж давно були разом. Обом виповнилося по 25 років, останні два роки вони винаймали житло й жили під одним дахом.

— Іро, ти куди поділася? Тебе вже всі шукають! — У дзеркалі з’явився Тьома.

— Іду, зараз.

Усмішка вийшла натягнутою. Іра пригладила волосинку, що вибилася, взяла чоловіка під лікоть, і вони повернулися до зали. Ніхто не звернув уваги на смуток, що майнув на її обличчі. Сама вона теж не розпізнала цієї короткої туги: вирішила, що втомилася.

Перша сварка сталася ще в день весілля. Наприкінці застілля одному з гостей здалося, що наречений надто тверезий, і він умовив Артема випити пару чарок коньяку. Вдома чоловікові стало млосно. Ледве влігшись, він знову схоплювався й біг до туалету, а Іра дедалі більше засмучувалася через зіпсовану першу шлюбну ніч.

— Іди сьогодні на кухню, розклади там диван, — невдоволено сказала вона. — Хоч до унітаза бігати ближче.

Уранці сварка продовжилася. Кожна пружина кухонного дивана дала про себе знати: Артем як слід не виспався, та ще й голова розколювалася. Спостерігаючи за тим, як дружина збирається, він пробурмотів:

— Цю прогулянку річкою ніяк не можна перенести? Мене й без катера хитає.

— А менше пити не пробував? — огризнулася Іра.

— Подякуй своєму дядькові, який з іншого міста приїхав. Це він мене напоїв.

— Силоміць, чи що, вливав? Сам пив! Між іншим, гості чекають. Ти їм прогулянку на катері обіцяв.

Увесь день молодята старанно трималися одне від одного подалі. Навіть серед гостей вони уникали товариства одне одного, і друзі доволі швидко це помітили. Посипалися жарти, проте Ірі й Артемові було не до сміху: ранкова образа нікуди не зникла. Повернувшись додому, вони знову почали сваритися. Досі жодна їхня сварка не заходила так далеко. Після цієї сварки Іра замкнулася у ванній і проплакала там півночі.

На цьому все не закінчилося. Безглузді сварки, взаємні прискіпування й образи поступово стали для молодої сім’ї звичними. Іра дедалі частіше запитувала себе, чи любить її Артем, як і раніше. У власних почуттях вона не сумнівалася: їй навіть здавалося, що тепер чоловік став їй дорожчим, ніж раніше. Після кожного примирення Іра плакала від щастя й давала собі тверду обіцянку більше ніколи з ним не сваритися. Проте минав час, знаходився новий привід — і обіцянка забувалася.

Одного разу після чергової сильної сварки Артем не прийшов ночувати. Посварилися вони через якусь дрібницю, хоча тієї миті причина зовсім не здавалася дріб’язковою. Спершу Іра лише злилася. Вона вирішила, що ображений Тьома подався до друзів і тепер веселиться разом із ними, не бажаючи повертатися додому. Але час повільно перевалив за північ, а Артем так і не з’явився. Тоді злість почала поступатися місцем важким здогадам. Ірі спало на думку, що чоловік міг зважитися на зраду. Вона навіть перебрала кількох знайомих жінок, призначаючи кожній із них імовірну роль його коханки, а потім відкидаючи одну версію й беручись за іншу. Телефон Артема весь цей час залишався вимкненим. Не маючи змоги дізнатися правду, Іра мучила себе власними підозрами.

Коли за вікнами з’явилися перші ознаки світанку, ревнощі відступили, і Іра вже всерйоз злякалася за чоловіка. Усю ніч провести в друзів Артем не міг. Не вірила вона й у вигадану коханку: такий учинок суперечив самій вдачі Тьоми. Тепер його відсутність уже не можна було пояснити самою лише образою після сварки. Іра зайшла в інтернет, почала шукати телефони всіх міських лікарень і один за одним виписувала знайдені номери, щоб дізнатися, чи не потрапив до них її чоловік.

До ранку Іра подзвонила всюди, куди тільки змогла. Водночас з’ясувалося, як Артем провів вечір перед зникненням. Він справді був у кількох приятелів, але нічого поганого в їхній компанії не відбувалося. Ніхто навіть не пив: друзі сиділи за комп’ютерною грою. Ближче до одинадцятої вечора Артем і ще кілька людей почали розходитися по домівках. На цьому достовірні відомості закінчувалися. Одні приятелі були певні, що Тьома викликав таксі. Інші стверджували, ніби він вирішив іти додому пішки, бо все ще злився на дружину й не хотів одразу до неї повертатися. Що сталося з ним після того, як він пішов від друзів, ніхто сказати не міг…