Жінка таємно влаштовується прибиральницею у фірму батька й знаходить підозрілі речі

Володимир радів, навіть не думаючи ревнувати. Саме це й засмучувало Оксану. Вона намагалася втішити себе: коханий упевнений у ній, знає, що вона до нього відчуває, тому й довіряє. Її стосунки з конкурентом слугують лише справі, от він і не тривожиться.

Близькість із керівником невдовзі допомогла їй обійняти важливу посаду. Тепер Оксана отримувала відомості зовсім іншого рівня: найближчі плани, майбутні акції, головні фінансові показники. Усе це вона передавала Володимирові, а він умів розпорядитися отриманим. Через деякий час його мережа пішла в стабільне зростання. У Миколи Аркадійовича, навпаки, одна складність змінювала іншу. Задум давав саме ті результати, на які розраховував Коваленко. План працював як швейцарський годинник.

Та стосунки з Миколою Аркадійовичем підійшли до весілля. Для нього це було природно, а Оксана заміж за нього не збиралася. Володимир, здавалося, не розумів, чим вона незадоволена.

— І що тебе лякає? Зареєструєте шлюб — що зміниться? Мені треба, щоб ти ще побула там. Потім розлучишся, заразом отримаєш частину майна.

— Я більше не хочу вдавати, ніби люблю його. Ти не уявляєш, як це важко.

— Потерпи трохи. Ми ж заради нашого майбутнього стараємося. Сама бачиш, справи пішли краще. Усе налагодиться.

І вона знову поступалася. За Володимиром Оксана сумувала, проте часу на зустрічі майже не залишалося: тепер вона жила з Миколою Аркадійовичем і левову частку часу проводила в офісі. Оксана чекала, коли його фірма збанкрутує і у Володимира не залишиться в місті конкурентів. Що швидше це станеться, то швидше скінчиться тяжке удавання. Тоді вони з коханим знову зможуть бути разом і більше не ховатися.

Неприємність почалася із запечатаного конверта, який кур’єр доставив Оксані просто на роботу. Таке траплялося часто, тому лист не викликав підозр і опинився в загальній стосі з рештою пошти. Лише після обіду Оксана дісталася до нього. Вона розкрила конверт — і на стіл висипалися фотографії. На них була вона сама під час зустрічі з Володимиром та його помічником Богданом. Оксана перебрала знімки й оторопіла. Хтось стежив за нею, зумів зафіксувати таємну зустріч, а тепер виразно давав зрозуміти, що знає про її справи.

Хтось стежив за нею, знав про її справи й давав це зрозуміти. Два дні Оксана не могла заспокоїтися. Володимирові поки нічого не сказала, сподіваючись розібратися сама. Придивлялася до співробітників: їй здавалося, відправник працює тут. Але тоді чому він надіслав знімки їй, замість того щоб одразу піти до Миколи Аркадійовича?

Через два дні очікування прийшло пояснення. У соцмережах їй написав хтось Ікс. Він надіслав ще багато фотографій з інших зустрічей і коротке прохання: переказати на вказаний рахунок доволі велику суму. Оксана заплатила, сподіваючись, що на цьому все й скінчиться.

Тиждень потому знову прийшов конверт із фотографіями, а за ним повідомлення. Тепер стало ясно, що її не залишать у спокої. Довелося зізнатися Володимирові.

Володимир розлютився й у всьому звинуватив Оксану.

— Ти сама винна. Перестала бути обережною — от тебе й вистежили.

Почути таке від коханого було образливо до сліз. І все ж Оксана припускала, що Володимир у чомусь має рацію. Останнім часом вона справді стала менш пильною. Їхній задум надто довго працював без збоїв, і поступово жінка повірила, що тепер так буде завжди.

Цього разу Володимир переказав гроші сам і взявся з’ясовувати, хто стоїть за вимаганням. Розібрався швидко. Виявилося, знімки надсилав хтось із його оточення, а не співробітник Миколи Аркадійовича. Випадково дізнавшись, що відбувається, він вирішив заробити на Оксані.

Як саме Володимир припинив шантаж, вона не знала. Можливо, відкупився; можливо, пригрозив. Та людина поїхала з міста, а коханий запевнив Оксану, що більше її не турбуватимуть. Так і сталося. За цю рішучість, за вміння швидко давати раду неприємностям вона теж любила Володимира.

Зараз Оксана перебувала в розкішному готелі. Вже вдягла яскраво-рожевий купальник і збиралася вниз, до басейну: поки Микола Аркадійович зайнятий інвесторами, можна як слід відпочити. Він усе ще намагався врятувати свою компанію. Але доки Оксана залишалася поруч і повідомляла Володимирові про кожен його крок, пуття з цих спроб не буде. Вона залишиться стільки, скільки буде потрібно. Підвести коханого Оксана не могла.

— Отже, інформацію зливає Оксанка, — протягнув Максим, коли вони дочитали численні повідомлення. — Я розумів, що в нас завівся кріт. Але її навіть не підозрював.

— А як тут запідозриш? Вона ж наречена власника. Начебто їй самій вигідно, щоб компанія процвітала. У батька більше грошей — і їй більше подарунків, та й усього іншого.

— Хто б міг подумати, що вона настільки закохана в Коваленка… — Максим похитав головою.

— Узагалі історія дивовижна. І гидка, — додала Ірина. — Ти хоч уявляєш, як буде моєму батькові, коли він про все дізнається?

— Так, — зітхнув Максим. — Але приховувати не можна. Треба показати Миколі Аркадійовичу і повідомлення, і знімки. Тільки сказати якось обережніше. Його ж одразу в двох речах зрадили. Таке важко пережити…