Навіщо білкам зимові запаси та як вони знаходять схованки

Що про це відомо

Зоологи пояснюють запасання сезонними змінами: восени насіння й горіхів часто багато, але цей достаток не триває цілий рік. Узимку частина корму опиняється під снігом, інша вже з’їдена, зіпсована або недоступна. Тому білка переносить їжу туди, де зможе дістати її пізніше. Для звичайної білки, яку можна побачити в наших парках і лісах, характерні численні невеликі схованки, а не одна велика комора. Вона може закопувати горіхи в ґрунт, прикривати їх листям, залишати корм у придатних порожнинах. Такі місця не обов’язково розташовані поруч із гніздом.

Зимовий раціон не обмежується осінніми запасами. Білки також добувають насіння із шишок, можуть їсти бруньки та інші доступні корми. Гриби вони іноді залишають на гілках, де ті підсихають. Набір їжі залежить від місцевості, породи дерев і того, що вродило. У холодну негоду білка може довше залишатися в гнізді, зменшуючи витрати енергії, але це не справжня зимова сплячка. Запаси дають їй додаткове джерело поживи між виходами на пошуки свіжого корму.

Знаходити схованки допомагають просторова пам’ять, помітні орієнтири та нюх. Білка запам’ятовує розташування їжі відносно дерев та інших особливостей ділянки, а запах допомагає уточнити місце. Проте вона не повертається по кожен захований горіх і може знаходити чужі запаси. Ветеринари наголошують: сама по собі активна осіння заготівля корму — нормальна поведінка, а не ознака голодування чи хвороби. Оцінювати стан тварини варто за сукупністю ознак, а не лише за тим, як наполегливо вона щось закопує.

Чому так

Причина такої поведінки — нерівномірна доступність їжі протягом року. Горіхи та насіння містять поживні речовини, потрібні для підтримання температури тіла й руху. Але з’їсти весь осінній урожай одразу неможливо, а носити його постійно із собою незручно. Схованки дозволяють зберегти частину корму на майбутнє. Це не людське планування з календарем: до запасання спонукають природні механізми поведінки, на які впливають сезонні сигнали й наявність їжі. Водночас досвід допомагає білці краще обирати місця для запасів.

Будова тіла робить таку заготівлю можливою. Різці допомагають розгризати тверді оболонки, рухливі передні лапи — утримувати й перевертати горіх, а кігті — розгрібати поверхневий шар ґрунту. Добре розвинений нюх корисний під час пошуку прихованого корму. Здатність швидко пересуватися між деревами й землею дає змогу рознести їжу по ділянці. Водночас сама схованка не гарантує збереження: волога, пліснява та інші тварини можуть позбавити білку частини запасів.

Розподіл їжі між багатьма місцями зменшує ризик утратити все одразу. Якщо хтось розкопає одну схованку, решта можуть залишитися недоторканими. Присутність інших білок також має значення: конкуренти здатні підглядати й забирати корм, тому тварина може переносити вже заховане. Це не обов’язково спілкування чи допомога сусідам, а переважно конкуренція за ресурс. Для лісу така поведінка має побічну користь: частина нез’їденого насіння опиняється в умовах, придатних для проростання.

Що це означає для вас

• Якщо білки відвідують ваше подвір’я, залиште під деревами частину опалого листя та природного покриву там, де це безпечно. Не перекопуйте без потреби всю ділянку: у ґрунті можуть бути схованки. Спостерігайте здалеку, не заважаючи тварині завершити заготівлю.
• Не розкопуйте білчині запаси заради цікавості й не переносьте знайдені горіхи до однієї купи. Для тварини важливе саме розташування схованок. Якщо працюєте в саду й випадково відкрили запас, обережно поверніть ґрунт і листя на місце, не ущільнюючи землю.
• Під час прогулянок не дозволяйте собаці переслідувати білку або розривати її схованки; за потреби тримайте його на повідці. Котів краще не випускати на самостійні прогулянки. Спокійна відстань дає дикій тварині змогу годуватися без зайвих утеч і витрат енергії.
• Не вважайте кожну білку на землі хворою й не намагайтеся забрати її додому. Якщо бачите травму, виражену слабкість або нездатність рухатися, зверніться до ветеринара. До отримання поради відведіть улюбленця подалі, не ловіть і не годуйте тварину силоміць.