«Слідуючий» чи «наступний»: яке слово правильно називає черговість

Чому так

«Слідуючий» чи «наступний» — у значенні черговості в літературній українській мові вживаємо «наступний»: так називають день після поточного, пасажира після попереднього або пункт після вже розглянутого. Слово допомагає розмістити події, предмети чи людей у певному порядку, тому природно звучать сполучення «наступний урок», «наступна зустріч», «наступне запитання» й «наступні відвідувачі», незалежно від того, говорите ви вдома, на роботі чи в установі. Прикметник узгоджується з іменником у роді, числі та відмінку, тож у повідомленні пишемо «до наступної п’ятниці», а біля каси просимо підійти «наступного покупця». У реченні «Наступний автобус прибуде після обіду» йдеться про автобус, який буде після попереднього в послідовності рейсів, а не про напрямок його руху.

Поширеність слова «слідуючий» у цьому значенні значною мірою пояснюється впливом іншомовного «следующий», яке переносять в українське мовлення разом із готовими сполученнями про день, зупинку або відвідувача. Так виникають вислови «слідуючого тижня» чи «слідуюча станція», хоча для обох випадків українська має звичний прикметник «наступний», якого цілком достатньо і в розмові, і в оголошенні. Додатково збиває з пантелику знайоме дієслово «слідувати»: через нього запозичена модель може здаватися природним українським утворенням, особливо коли ви багато разів чули її від інших. У власному тексті перевірте, чи можна пояснити потрібне слово як «той, що йде після попереднього»: для такої черговості вибирайте «наступний», зокрема в розкладі поїздок або плані занять.

Зі словниками тут є нюанс: у старіших словникових джерелах можна натрапити на «слідуючий», зокрема як на дієприкметникову форму, тому твердження «такого слова ніколи не існувало» було б неточним. Проте сама наявність слова у словнику ще не робить його рекомендованим для будь-якої ситуації: потрібно враховувати значення, стилістичні позначки, час укладання видання та сучасні рекомендації з культури мови, а не лише результат пошуку. Для позначення черговості нормативний вибір — «наступний», і саме цей відповідник подають порадники з українського слововживання, коли виправляють поширене «слідуючий». У шкільному творі, робочому листі, оголошенні для мешканців чи дописі закладу пишіть «наступна зустріч», «наступний відвідувач», «наступного разу», не відтворюючи застарілої або запозиченої моделі.

Український правопис регулює передусім написання слів і граматичних форм, але не містить окремого переліку всіх невдалих слововживань, які можна почути в розмові або прочитати в робочому листуванні. Тому пояснювати цю помилку лише нібито правописною забороною закінчення «-ючий» неправильно: в українській мові є прикметники з таким буквосполученням, наприклад «колючий» і «болючий», і вони цілком нормативні. У нашій парі вирішальне значення має те, що саме ви називаєте, а не зовнішня схожість слова з іншими формами чи бажання механічно прибрати певний суфікс. Коли ж потрібно описати реальний рух людини за іншою людиною, краще перебудувати вислів: замість «слідуючий за екскурсоводом відвідувач» написати «відвідувач, який іде за екскурсоводом».

Не кожне «слідуючий» потрібно автоматично замінювати на «наступний», бо іноді автор узагалі не говорить про порядок, а збирається розкрити зміст думки, повідомити умову або подати перелік документів. Наприклад, у реченні «Умова була слідуюча: повернути книжку до п’ятниці» доречний відповідник — «така», адже після двокрапки ви пояснюєте, у чому полягає умова, а не називаєте другу чи третю умову за рахунком. Так само природно написати «Для оформлення потрібні такі документи: паспорт і заява» або «Порядок дій такий: спершу збережіть файл, потім закрийте програму», коли далі подаєте обіцяний перелік чи пояснення. Натомість у фразі «Розгляньмо наступне запитання» прикметник на своєму місці: попереднє запитання вже обговорили, а тепер переходять до іншого.

Окремо придивіться до слова «подальший», яке потрібне, коли йдеться про продовження дії, розвиток справи або її перебіг надалі, а не про найближчий окремий елемент певної послідовності. «Наступна зустріч» — це зустріч після попередньої, тоді як «подальша співпраця» охоплює продовження спільної роботи загалом і може включати кілька зустрічей, листування, підготовку матеріалів та інші дії без наперед визначеної черговості. Подібне розрізнення є між «наступним кроком» і «подальшими діями»: перше сполучення виокремлює конкретний черговий крок, друге може називати весь майбутній порядок роботи після певного рішення. Тому в листі можна запропонувати обговорити подальшу співпрацю на наступній зустрічі: обидва прикметники доречні, але кожен стосується свого іменника й передає окремий зміст.

Схоже розмежування потрібне й у парах «останній» та «решта», «дальший» та «подальший»: слова, які здаються близькими, не обов’язково замінюють одне одного в конкретному реченні без зміни змісту. «Останній пасажир» — той, після кого в певній черзі вже нікого немає, а «решта пасажирів» — усі інші пасажири, крім уже названих, незалежно від їхнього розташування чи порядку посадки. «Дальший маршрут» може стосуватися більшої відстані, тоді як «подальший маршрут» називає продовження шляху; потрібне значення підказує ситуація, про яку ви пишете, та сусідні слова. Перед надсиланням повідомлення прочитайте сумнівне сполучення разом із реченням: для черговості залиште «наступний», перед розкриттям змісту поставте «такий», а для продовження роботи за потреби виберіть «подальший».

Приклади