Іра знайшла важливу річ від першого чоловіка серед речей свекрухи

Зазирнувши до вітальні, де була донька, Іра ахнула. Усього на п’ять хвилин залишила її саму! Лера встигла відчинити дверцята тумбочки й витягти звідти все, що змогла знайти.

— Лерочко, ну що ти накоїла? За такий безлад бабуся нас насварить.

Вона ласкаво всміхнулася дівчинці й почала збирати розкидані речі. Тамара Григорівна, як багато людей її віку, нічого не любила викидати. Шафи тріщали від мотлоху й старих, давно нікому не потрібних речей. Іра з цікавістю розглядала вміст тумбочки, перш ніж покласти чергову річ на місце.

Одна картонна коробочка розкрилася, і з неї випав згорток із газети. Цікавість узяла гору: Іра розгорнула папір. Усередині лежало кілька фотографій — іще не старих, хоч фарби вже трохи вицвіли. На знімках були Віктор і його старший брат, обидва на тому самому мотоциклі.

Дивовижно, як вони скидалися на справжніх гонщиків! Утім, для Іри кожен, хто вмів керувати мотоциклом, був певною мірою гонщиком. Вона вже хотіла загорнути фотографії назад, коли їй до рук ковзнула золота обручка. Мабуть, лежала серед знімків, а вона її не помітила.

Пальці торкнулися трохи потьмянілого обідка — Іра здригнулася всім тілом. На очі відразу набігли сльози. Звідки така реакція на найзвичайнісіньку обручку? Вона почала розглядати її уважніше, але тривога лише наростала.

Упоравшись із внутрішнім тремтінням, Іра загорнула все назад, поклала до коробки й засунула її в найдальший куток. Потім узяла доньку на руки.

— Ходімо, Лерочко, час їсти.

На кухні вона намагалася відволіктися, проте думки знову поверталися до обручки. Чия вона? Навіщо лежить серед старих речей, разом із цими фотографіями? Ірі здавалося найімовірнішим, що її навмисне прибрали з очей, тільки причина лишалася незрозумілою.

Судячи з розміру, обручка була чоловіча. Вона могла належати покійному чоловікові Тамари Григорівни. Або Степанові… Раптом він колись хотів одружитися, а весілля з якоїсь причини не відбулося? Обручка самого Віктора, знята після розлучення, зберігалася в них удома. Іра її знала, і на знайдену вона зовсім не була схожа.

Вона перебирала й інші пояснення. Але найдужче непокоїло не те, хто носив обручку, а власний переляк. Про нього Іра думала до вечора, аж поки Тамара Григорівна не повернулася з дачі, а Віктор не забрав дружину з донькою додому. І наступними кількома днями вона ні-ні та й згадувала газетний згорток, що залишився в тумбочці у свекрухи.

Поступово знахідка перестала непокоїти Іру. Майже забулася й сама обручка, і той переляк, якого вона зазнала, взявши її до рук. Усе нагадала прогулянка в парку: вони йшли втрьох, із Віктором і Лерою, коли дорогою промчала ціла вервечка мотоциклів. Від їхнього ревіння дівчинка розплакалася.

— Придурки! — вилаявся Віктор, підхоплюючи доньку.

Ірі згадалися фотографії, на яких він сам сидів на мотоциклі. Вона всміхнулася:

— А ви зі Степаном хіба не так їздили?

— Не зрозумів, ти про що? — Віктор наче здивувався.

— Я ж бачила, у вас теж був мотоцикл. Чи я щось плутаю?

Кілька секунд він дивився їй в обличчя. Відповів не відразу, з розгубленим виглядом, наче не хотів торкатися цієї теми:

— Був, у Степана. Носився він на ньому як навіжений, а я за нього переживав. Та й їздити з ним, правду кажучи, боявся. Залізу ззаду на ту залізяку — і душа в п’яти тікає. Та хіба йому зізнаєшся? От і вдавав, що теж у захваті від швидкості. Потім він свою тачку навіщось розібрав, чому я був несказанно радий. Здається, лагодити збирався, та зібрати вже не зміг. Так його іграшка й залишилася купою заліза.

Тепер можна було спитати й про обручку. Вона лежала в тому самому згортку, поруч зі знімками, але Іра промовчала. Довелося б зізнатися, що вона порпалася в чужих речах, хай і ненавмисно. Їй було ніяково навіть починати таку розмову.

Тієї ночі їй наснився Артем — уперше за довгий час. Він сидів на мотоциклі, збираючись кудись їхати, а Іра вмовляла його залишитися. Наяву нічого подібного бути не могло: перший чоловік ніколи не водив мотоцикл, він навіть прав не мав. Дивний сон, найімовірніше, склався з побаченого в парку й розповіді Віктора. Але після нього спогади про Артема знову не давали їй спокою…