Жінка таємно влаштовується прибиральницею у фірму батька й знаходить підозрілі речі

— Уже є за що зачепитися, — сказав Максим, похитавши головою. — Але мені здається, тут знайдеться дещо важливіше.

Так і сталося. Отримавши доступ до соцмереж Оксани, він виявив листування. Ірина читала разом із ним; повідомлення за повідомленням пояснювали те, що досі здавалося незрозумілим.

Микола Аркадійович у цей час був на зустрічі з інвесторами, а Оксана залишалася в готельному номері. У поїздку вона вирушила як його близька людина, не як співробітниця чи ділова партнерка. У його роботі вона мало розумілася. Він шукав шляхи розвитку, прораховував, як виправити становище компанії, але Оксана краще за інших знала, чому ці старання марні. Вона сама чимало зробила для того, щоб фірма зазнавала краху.

Довіру Миколи Аркадійовича вона здобувала навмисне, хоча спочатку такого задуму не мала. Влаштуватися до його компанії їй доручив Володимир: треба було спостерігати й передавати все, що вдасться дізнатися. Коли власник несподівано виявив до неї увагу, Оксана розповіла про це коханому. Їй подобалося викликати в ньому ревнощі, і вона розраховувала саме на них. Натомість Володимир зрадів.

— Та це ж удача! Відповідай йому, підтримуй його інтерес. Що ближче ти будеш до Миколи, то більше зможеш для нас дізнатися.

Оксані стало неприємно від такої пропозиції. Але заради Володимира вона була готова майже на все.

Оксана й Володимир були однокласниками. Ще в молодших класах їй подобався цей упевнений, розумний хлопчик, який завжди розумів, чого хоче. За ці якості його поважали й інші. А от сам Володимир помітив Оксану лише на випускному.

Сукню вона пошила собі сама, обравши фасон, який побачила на відомій співачці-красуні. Убрання виявилося таким вдалим, що хлопці навперебій запрошували Оксану танцювати. Та з усіх охочих вона, звісно, обрала Володимира.

Із випускного почалися їхні стосунки. Обоє вступили до місцевих вишів, підробляли, зустрічалися. Він говорив про власну справу, багатство й успіх, а вона підтримувала його мрії. Їй хотілося, щоб коханий домігся свого. Та й собі Оксана бажала красивого життя — вважала, що цілком на нього заслуговує.

Через кілька років у Володимира з’явилося перше кафе, за ним — друге. Грошима й порадами допомагав старший двоюрідний брат, заможний підприємець зі схожим бізнесом у столиці. Він охоче ділився досвідом, а Володимир виявився здібним учнем. Вчився швидко, роботи не боявся; іноді цілодобово залишався в офісі.

Оксана теж працювала — бухгалтеркою на невеликому заводі, — проте її зайнятість була значно скромнішою. Зате вдома вона влаштовувала все так, як йому подобалося: чистота, готова вечеря, турботлива жінка поруч. Після важкого дня Володимир хотів повертатися саме до такого дому.

Вона любила його й відчувала, що небайдужа йому. І все ж власна компанія займала Володимира значно більше, ніж їхні стосунки. Це зачіпало Оксану, хоча вона намагалася його зрозуміти: майже з нуля створити власну справу, вкласти в неї стільки праці — хіба можна ставитися до неї інакше?

У їхньому курортному містечку конкурентів спочатку вистачало. Поступово ресторани Володимира ставали впізнаваними, приваблювали дедалі більше відвідувачів; мережа розширювалася, доходи зростали. Зрештою всерйоз змагатися з ним могла лише компанія Миколи Аркадійовича. І в цьому суперництві Коваленко залишався позаду.

Обійти її стало його метою. Проте ані нові задуми, ані зміни в роботі не давали потрібного результату: суперник був досвідчений і сильний. Брат допоміг організувати рекламну кампанію по всій країні. Запрошені зірки вихваляли ресторани Володимира у своїх ефірах, але бажаного успіху це теж не принесло. Він дратувався: стільки зусиль — а все одно не виходить.

Вихід він зрештою вигадав такий:

— Оксано, мені потрібна людина в офісі Миколи. Спробуй до нього влаштуватися. Ким завгодно: секретаркою, хоч молодшою помічницею старшого прибиральника. На серйозну посаду тебе не пропустять, там кандидатів перевіряють. Якщо захочуть, наш зв’язок швидко виявлять. А на непомітній посаді зможеш спостерігати й діставати відомості, коли попрошу. Мені треба знати, що в них відбувається всередині.

Іти туди Оксані не хотілося. Та відмовити Володимирові, знаючи, як багато для нього означає компанія й як він рветься до успіху, вона не змогла. Почала молодшою менеджеркою у відділі продажів. Через деякий час у неї зав’язався роман із генеральним директором.

Микола Аркадійович закохався щиро. Оксана ж постаралася заради іншого чоловіка: вона була чуйною, добре розуміла, яка жінка сподобається Миколі Аркадійовичу, і зуміла такою стати. Роль вдалася — він захопився нею без пам’яті…