Історія свята
Апостол Филип належав до дванадцяти найближчих учнів Ісуса Христа. Він походив із Віфсаїди, галілейського міста, звідки були також апостоли Андрій і Петро. Найбільше про нього розповідає Євангеліє від Івана: тут збережено кілька розмов, у яких Филип постає уважним, допитливим співрозмовником. Його ім’я є й у переліках дванадцяти апостолів в інших євангельських книгах. Євангелісти не залишили докладного опису його дитинства, родини чи заняття до зустрічі з Христом. Натомість вони називають людей, яких він привів до Ісуса, та передають запитання, з якими він звертався до Вчителя під час спільних подорожей.
Євангельська розповідь про покликання Филипа дуже коротка: Ісус зустрів його й покликав іти за Ним. Невдовзі Филип знайшов Натанаїла та повідомив, що зустрів Того, про кого писали Мойсей і пророки. Натанаїл поставився до звістки з недовірою, почувши, що Ісус із Назарета. У відповідь Филип запросив його особисто прийти й побачити. Цей епізод часто згадують, говорячи про апостола: замість довгої суперечки він запропонував знайомому зустріч. Натанаїл пішов разом із ним, і далі євангеліст описує вже його розмову з Христом. Так Филип з’являється в оповіді і як покликаний учень, і як той, хто кличе іншого.
Інший відомий епізод пов’язаний із нагодуванням великого натовпу. Побачивши людей, які прийшли слухати Його, Ісус запитав Филипа, де можна купити для них хліба. Апостол відповів, що навіть значної суми не вистачило б, аби кожному дісталося хоча б трохи. Євангеліст пояснює: Христос поставив це запитання, випробовуючи учня, бо сам знав, що зробить. Далі в розповіді з’являються хлопчина з хлібами та рибою, подяка Богові й роздавання їжі людям. Филип у цій сцені не виголошує повчання: він оцінює потребу натовпу й говорить про цілком практичну складність — кількість їжі та гроші на її придбання.
Ще одну згадку про апостола знаходимо в розповіді про прихід до Єрусалима греків, які хотіли побачити Ісуса. Вони звернулися саме до Филипа. Він переказав прохання Андрієві, а тоді обоє повідомили про нього Христові. Євангеліє не пояснює всіх обставин цього звернення, тож головною залишається сама послідовність подій: прохання гостей, розмова між учнями та їхній спільний прихід до Вчителя. У церковній пам’яті цей уривок пов’язаний із відкритістю євангельської проповіді до різних народів. Филип тут знову виступає посередником між людьми, які шукають зустрічі, та Ісусом; цього разу поруч із ним діє Андрій.
Під час прощальної розмови Христа з учнями Филип попросив показати їм Отця. У відповідь Ісус говорив про єдність із Отцем і про те, що учні пізнають Його через Сина. Саме цю розмову особливо часто згадують у церковному поясненні постаті апостола. Його запитання було прямим і коротким, а відповідь стала одним із важливих місць Євангелія від Івана для християнського вчення про Бога. Після воскресіння та вознесіння Христа Филипа названо серед апостолів, які перебували разом у Єрусалимі й молилися. Книга Діянь згадує його в переліку цієї спільноти, але не подає окремої докладної розповіді про подальші подорожі.
Про пізніше служіння Филипа розповідає вже церковне передання. Воно пов’язує його проповідь із Малою Азією та містом Ієраполем, де апостол, за переказом, прийняв мученицьку смерть. Подробиці цих оповідей різняться, проте їхнє спільне ядро — проповідування Христа й вірність своєму служінню. Апостола з числа дванадцяти потрібно відрізняти від Филипа-благовісника, іншого діяча ранньої Церкви, про якого також ідеться в Діяннях апостолів. У день пам’яті Филипа в храмах звучать молитви та піснеспіви на честь апостола; віряни згадують його покликання, євангельські розмови й проповідницьку працю. Цього дня можна прочитати вдома відповідні уривки Євангелія від Івана.
Традиції дня
У церкві. 14 листопада вшановують апостола Филипа як учня Христового та проповідника Євангелія. Віряни приходять на богослужіння, моляться за родину, просять підтримки в навчанні й добрих справах. Для домашнього читання доречні євангельські розповіді про покликання апостола, зустріч із Натанаїлом або прохання греків побачити Ісуса. Прочитати можна один уривок, не поспішаючи, а з дітьми поговорити про людей, які допомогли їм дізнатися щось нове про віру. Посту цього дня немає. Родинний обід можна приготувати зі звичних для вашого дому продуктів, без окремих харчових обмежень цього дня. Допомога ближнім також доречна: передати продукти самотній людині, відвідати старших, долучитися до збору потрібних речей у громаді. Якщо ви збираєтеся до храму, час служби краще уточнити у своїй парафії. День пам’яті апостола не потребує особливих домашніх обрядів: удома можна помолитися перед їжею, почитати Євангеліє або провести час із рідними. На спільну трапезу запрошували близьких, а частину приготовленого могли передати сусідам, які не мали змоги прийти.
У народі. День Пилипа пов’язували із заговинами, родинним частуванням та переходом до зимового домашнього побуту. Назви й подробиці звичаїв відрізнялися залежно від місцевості. На стіл ставили вареники із сиром, пироги, молочні та м’ясні страви — відповідно до достатку господарства. Господині діставали зі сховку борошно, перебирали крупи, перевіряли, чи добре зберігаються сушені яблука та груші. Надворі завершували дрібні роботи: лагодили засуви, прибирали реманент під накриття, оглядали хлів і запаси корму. Довгі вечори вже збирали людей у хатах. Молодь сходилася на вечорниці, де розмовляли, співали, знайомилися; в інші осінні вечори дівчата приносили прядиво або шитво. Старші придивлялися до погоди: чи мерзне земля, звідки віє вітер, як поводиться свійська птиця. Спостереження порівнювали з попередніми днями, особливо коли потрібно було вирушати в дорогу або везти збіжжя до млина. За народною традицією, наведені далі прикмети, заняття й заборони стосуються Пилипового дня та пізньоосіннього побуту; окремі звичаї побутували лише в певних місцевостях України.
Поділіться враженням
Коментар публікується одразу після автоматичної перевірки. Не додавайте посилання, рекламу, погрози чи особисті дані. Поруч з ім’ям покажемо країну — її визначаємо за IP-адресою, саму адресу не зберігаємо й не показуємо.
Завантажуємо коментарі…