Оксана звикла займатися домом, але слова чоловіка за столом змінили її

Гончар ставився до цих докорів поблажливо. Зазвичай діставав зі своїх запасів міцний коньяк, наливав обом і відповідав:

— Степанку, одруження і я одне одному не підходимо. У тебе вдома мале малому на п’яти наступає, та ще й жвава дружина. Мене такими пряниками не заманиш. Навіть батьки, які прожили поруч понад сорок років, не змусили мене передумати. До тридцяти семи років обходився без сім’ї, обійдуся й далі. Ти ж сам не за ковтком свободи до мене приїхав? Отож-бо.

Дві несхожі точки зору вони запивали парою ковтків коньяку й вирушали на кухню закусити. Михайло не любив ускладнювати собі життя кулінарією, зате його смажена картопля з тушкованкою вдавалася чудово. Фірмова страва насичувала без зайвих витребеньок. Чоловікові з аскетичними нахилами цього цілком вистачало.

Відпочивши в друга, Степан, однак, не відмовився від наміру познайомити його з жінкою. Він вирішив діяти за спиною Михайла. У цьому Степан міг покластися на дружину — справжню бойову подругу. Йому щиро хотілося, щоб друг теж став щасливим поруч із хорошою жінкою.

Ідею впровадити в дім Гончара жінку придумала саме Тетяна. Задум виходив милий, хоча й доволі складний, майже фантастичний. Посадивши чоловіка навпроти, вона виклала йому цілий план «Барбаросса». Тільки цей бліцкриг мав привести не до блискавичної війни, а до кохання, яке зароджувалося б неспішно, зате міцніло впевнено.

Починати Тетяна збиралася з можливостей власного агентства домашнього персоналу. Через нього, між іншим, знаходила роботу й Раїса, прийомна мати Оксани Бондар. Випадковості тут не були випадковими, а збіги мали фатальний сенс: усе визначено наперед не людьми, а десь на небесах.

При цьому конкурс на найкращу хатню робітницю подружжя вирішило влаштувати чесний у всіх аспектах.

Оксанку ніхто не вмовляв подати заявку. До комп’ютера вона потягнулася сама: самотність у власному домі й сімейна неволя втомлювали дедалі сильніше, а Андрій зникав на кілька днів. Вільного часу залишалося багато, і тепер значна його частина йшла на інтернет. Вона подовгу переглядала маркетплейси, вибираючи то якусь корисну новинку для господарства, то чергові книжки.

Книжки Оксана воліла паперові. Електронне читання її не приваблювало, зате над звичайним томом вона могла просидіти всю ніч, читаючи запоєм. Андрій не перешкоджав цій примсі. Поки в домі панував порядок, йому було байдуже, чим дружина займала решту годин. Нехай читає: куди краще, ніж якби, подібно до його коханок, узялася вибирати дорогі прикраси в ювелірних салонах.

Звістка про конкурс надійшла до Оксани майже одночасно з двох боків. Про нього розповіла Раїса, відразу зауваживши, що сама брати участь не збирається; потім оголошення трапилося дочці на сайті агентства. Вона й раніше іноді заходила туди заради розділу з домашніми лайфхаками. Але тепер реклама незвичайного змагання не виходила з голови, поверталася навіть у мріях, і Оксана наважилася: була не була. Спроба ж ні до чого її не зобов’язує. Чому б теж не позмагатися з берегинями домашнього вогнища — нехай це вогнище й чуже?

Так на столі в Тетяни з’явилася анкета Оксани Бондар. Власниця агентства була чесною, порядною людиною й нікого з охочих не відсторонювала. Жінка могла працювати через її компанію, могла шукати клієнтів самостійно — можливість брати участь залишалася однаковою для всіх. Жодних поступок Оксані не зробили, і свій результат вона здобула чесно.

Масштаб задуму тим часом зростав. Тетяна розмістила на офіційному сайті яскраву рекламу й зуміла зацікавити безліч спонсорів; пожертв зібрали більше, ніж розраховували. До значної суми головного грошового призу додалася путівка в розкішний круїз Середземним морем. Її надала туристична фірма, власник якої давно користувався послугами агентства.

Михайло Михайлович Гончар ще ні про що не здогадувався, коли перші учасниці інтернет-марафону вже розбиралися з підступними завданнями теоретичного етапу. Навколо нього назрівала інтрига, а маховик доброго задуму набирав обертів, залучаючи дедалі нових діяльних людей. Турнір у чомусь нагадував жарт: до запитань і змагань підходили з гумором, азартом та ентузіазмом, хоча відповіді оцінювали всерйоз.

Оксана виявилася не єдиною, хто знав, як утримувати дім бездоганно. І в агентстві, і за його межами знайшлися гідні учасниці: кухарка з родзинкою, винахідлива швачка-універсал, богиня клінінгу. В окремих номінаціях переможниці визначилися вже тоді. Однак остаточні висновки про господарську майстерність ще належало підтвердити ділом, а не лише відповідями на екрані.

Бондар у тематичних змаганнях участі не брала. Її перевагою стали ґрунтовні, незвичайні розв’язання поставлених питань — саме ними вона підкорила журі й зрештою дала фору решті. Відповіді розглядали Тетяна, Степан і два запрошені сторонні експерти з домашнього персоналу. Коли дійшло до вибору помічниці для дому Михайла, усі четверо висловилися за Оксану…