Чоловіка не було вдома, коли Поля несподівано повернулася

Величезна квітка молочного відтінку дивилася на Поліну впритул. Вона ахнула й кинулася до підвіконня, навіть не знявши пальта. Дочекалася! Кілька днів ходила навколо кактуса, що випустив стрілку, а сьогодні він зустрів її таким дивом.

Ілюстрація — ШІ

Років п’ять колючий клубочок просидів у неї в кабінеті: пив воду, округлював боки й більше нічим не тішив. Дістався він від колишнього колеги, який теж жодного разу не бачив його квітучим. Поля давно перестала чекати й утішалася хоча б тим, що кактус нібито поглинає комп’ютерне випромінювання. Казки, звісно, але приємно думати, що з ним у кабінеті безпечніше.

Тепер вона промовляла до свого колючого клубочка ніжні слова й гладила повітря навколо квітки. Торкнутися пальцем не наважувалася. Нахилялася ближче, обережно принюхувалася, хоча жодного запаху не було.

— Ой, таки розцвів!

Поля здригнулася: за своїм кактусом вона не почула, як увійшла Іра. Колега вже підійшла впритул, перехилилася через неї й потягнулася до квітки. Поліна відвела її долоню.

— Іро, руками не треба. Я читала: йому всього добу квітнути. Почнемо торкатися — ще раніше зів’яне.

— Лише добу? Треба ж… А прикмети про таке бувають? Може, квітучий кактус щось віщує?

Полі й самій захотілося дізнатися. Але до інтернету справа не дійшла: технічка Оксана, що зазирнула до кабінету, вже знала відповідь.

— Бувають, ще й які. Господині незабаром чекати змін в особистому житті: весілля, нового роману, а то й дитини. Біла квітка — до дівчинки, — оголосила вона зі знаючим виглядом і всміхнулася Поліні.

Поля пирхнула. Дівчинка! Їй трохи за сорок, а її дитині вже двадцять років. Син — студент, навчається в іншому місті. Про які ще пологи йдеться? Та й нового роману їй не треба, а чоловік і не допустив би. Вони з Віктором одружилися зовсім молодими, двадцять два роки прожили разом.

Оксана додала, що цвітіння може обіцяти й зміни в грошах. Утім, на премію сподіватися було важко, а виграш у лотерею здавався ще менш імовірним.

— Він нарешті розцвів, от і все. Обійдемося без прикмет, — сказала Поліна й сіла за стіл так, що до підвіконня стало не дістатися.

Іра з Оксаною розійшлися у своїх справах, а згодом подивитися на квітку прийшли чи не всі працівники. Милувалися здалеку: Поля стояла перед кактусом наче щит. Працюючи, вона раз у раз позирала на вікно й усміхалася. Настрій був чудовий — хоч ця молочна квітка додала барв її потьмянілому життю.

Удома наче затягнулася чорна смуга. Почалася вона рік тому, з аварії Віктора. Він працював на станції техобслуговування, лагодив чужі автомобілі, а власну машину не втримав: занесло на рівному місці. Така вийшла іронія. Добре ще, ніхто інший не постраждав, нікого він не зачепив і не погубив.

Сам Віктор ударився головою, але на вигляд лишився цілий — ані подряпини. Від швидкої відмовився. І лише через кілька днів голову почало так ломити, що справа ледь не доходила до непритомності. Він звертався то до однієї лікарні, то до іншої; нічого не знаходили, а біль не минав.

Поля бачила його вдома на дивані з мокрим рушником на лобі. Так він лежав цілими днями. На роботу не ходив — у такому стані не попрацюєш. Лікарі тим часом і далі стверджували, що він здоровий.

Тоді й з’явилася Дарина, його колишня однокласниця. Віктор потім розповідав Ірі, як вони випадково зійшлися у дверях поліклініки: він знову прийшов до невролога, а Даша заскочила у справах до подруги. Дізнавшись про його муки, вона запропонувала звернутися туди, де сама працювала, — до приватного медичного центру. Казала, що обладнання в них сучасне, фахівці чудові, куди там тій районній забігайлівці.

За прийомами в центрі потяглися витрати. У Віктора були невеликі заощадження, але вони швидко пішли на лікарів. Ці гроші сім’я відкладала Романові: після закінчення вишу син міг би взяти іпотеку на квартиру в столиці. Поля розуміла, що доведеться відкласти його плани. Ще накопичать — аби Вікторові стало краще.

У центрі, здавалося, нарешті розібралися. Тамтешні лікарі, і Дарина серед них, знайшли у Віктора якусь штуковину в голові. Оперувати небезпечно, пояснили вони, зате дорогі препарати мають принести полегшення. Потрібен цілий курс.

Заощаджень уже не лишилося. Взяти кредит самому Вікторові банк не дозволив би: пів року він не працював, господар станції давно його звільнив. Судитися з ним не було ні часу, ні сил. Поліна подумала й вирішила оформити кредит на себе…