Що таке сонячні плями
Сонячна пляма — це місце, де з-під поверхні Сонця виходить жмут сильного магнітного поля. Воно гальмує потік гарячої плазми знизу, тому поверхня там остигає: приблизно до 3500–4500 °C проти майже 5500 °C навколо. На тлі сліпучого диска пляма виглядає темною, хоча сама по собі світиться яскравіше за будь-яку лампу.
У великої плями є темна серцевина — тінь — і світліша облямівка, напівтінь. Плями рідко бувають поодинці: зазвичай вони збираються в групи з двох полярностей, як кінці підковоподібного магніту. Розмір групи вимірюють у мільйонних частках видимої півкулі Сонця; диск Землі — це приблизно 40 таких часток, а найбільші групи займають понад 2000.
Сонце обертається, тож групи повільно пливуть диском зі сходу на захід. Від лівого краю до правого група проходить приблизно за два тижні, а деякі живуть довше і повертаються з-за краю ще раз.
Як читати таблицю груп NOAA
Щодня Центр прогнозування космічної погоди NOAA публікує список груп плям на видимому боці Сонця. Номер групи — порядковий: NOAA рахує групи з 1972 року і з 2002-го пише лише чотири останні цифри, тож група 4566 насправді 14566-та.
Координати на кшталт S08E68 означають: 8° на південь від сонячного екватора і 68° на схід від центру диска. Схід на знімках — ліворуч, звідти групи виходять; W — захід, праворуч, туди вони заходять.
Магнітний клас показує, наскільки складно влаштоване поле: α — одна полярність, β — дві, γ — полярності перемішані, δ — тіні різної полярності притиснуті одна до одної. Що більше γ і δ, то більший шанс сильного спалаху. Останні колонки — оцінка NOAA, з якою ймовірністю група дасть спалах класу C, M чи X за найближчу добу.
Спалахи і шкала радіоперешкод R
Спалах — це раптовий викид енергії в групі плям. Його силу міряють за рентгенівським потоком, який реєструють супутники GOES: класи A, B, C, M і X, кожен наступний — у 10 разів сильніший. Число після літери уточнює силу всередині класу: M5 — уп’ятеро сильніший за M1, а X10 — удесятеро за X1.
Рентгенівське світло спалаху долітає до Землі приблизно за 8 хвилин і на кілька десятків хвилин посилює іонізацію верхньої атмосфери на денному боці планети. Через це слабшає або зникає короткохвильовий радіозв’язок. NOAA оцінює такі події за шкалою R: R1–R2 — спалахи класу M, R3 і вище — класу X.
Сам спалах магнітної бурі не викликає. Бурю дає викид корональної маси — хмара плазми, яку Сонце інколи викидає разом зі спалахом. Вона летить до Землі від доби до трьох, і саме тоді на сторінці «Магнітні бурі» зростає прогноз Kp.
Сонячний цикл і безпечне спостереження
Кількість плям змінюється з періодом близько 11 років. У мінімумі циклу Сонце тижнями буває зовсім чистим, у максимумі на диску одночасно видно десяток груп. Максимум нинішнього, 25-го циклу припав на 2024–2025 роки; на спаді активність знижується поступово, і сильні спалахи все ще трапляються.
Живий знімок на цій сторінці зроблений приладом HMI космічної обсерваторії NASA SDO, яка спостерігає Сонце з 2010 року. Це зображення у видимому світлі, тому плями на ньому такі, якими їх побачила б людина в телескоп із фільтром.
Дивитися на Сонце неозброєним оком, у бінокль чи телескоп без спеціального сонячного фільтра не можна: це шкодить зору навіть за кілька секунд. Звичайні сонцезахисні окуляри не підходять. Безпечні способи — сертифікований фільтр (стандарт ISO 12312-2) або проєкція зображення на білий аркуш.