Ірина пережила зраду чоловіка з найкращою подругою й почала нове життя, але випадкова зустріч знову завела мову про її чоловіка

Коли Ірина поїхала до міста поновлюватися в училищі, Таня вибрала найкоротші шорти, обтислу майку, що вигідно підкреслювала пишні форми, нафарбувалася й вирушила до її чоловіка.

— Ірина поїхала, — розвів руками Максим, зустрівши на порозі подругу дружини.

— Справді? — Таня вдала здивування. — Вона, мабуть, попереджала, а в мене з голови вилетіло. Максимку, виручи мене по-дружньому. Біля сарайчика дошка на чесному слові тримається. Батька прошу-прошу — йому все ніколи. Ти ж майстровитий, може, приб’єш?

— Ходімо, подивлюся, — охоче погодився він і взяв невелику скриньку з інструментами.

За зроблену роботу Таня налила йому чарчину міцної батькової настоянки. Максим пив рідко й одразу втратив голову. У цьому самому сараї подруга його дружини стала його коханкою.

Ближче до осені Ірина поїхала вчитися до міста. Тепер Максим і Таня зустрічалися відкрито, не соромлячись села. Він приходив до неї в магазин, вона пригощала його випивкою, а потім замикала двері, вивішувала табличку «Перерва» й ішла з ним попід руку.

Селяни осудливо хитали головами й повідомляли батькам Ірини про зятя. Степан Романович чуткам не вірив. Повчати дорослого Максима він теж вважав не своєю справою, тим паче Таня всім пояснювала, що той допомагає їй з ремонтом сараю.

— Хіба це сім’я? — твердила вона коханцеві. — Дружина в місті, ти тут, яке у вас життя? А я поруч, щодня поруч. Люблю тебе — снаги немає!

Вона домоглася свого. Максим зателефонував Ірині й повідомив, що хоче розлучитися.

Приголомшена цим дзвінком, Ірина повернулася додому. Там уже господарювала Таня.

— А на що ти розраховувала? — подруга нахабно всміхнулася. — Святе місце порожнім не буває. Чоловікові ласка потрібна, любов, а ти кудись поїхала. У тебе Максимко видний, багато хто йому на шию вішався, та вибрав він мене. Пробач, подруго, доведеться тобі посунутися. І я, між іншим, від нього дитину чекаю. — Вона поплескала себе по пласкому животу. — Не залишиш же ти маля без батька?

Ірина забрала речі до батьків, оформила розлучення й поїхала назад до міста.

Спершу Ірина знову й знову поверталася думками до слів Максима. Адже він постійно запевняв, що ні на кого її не проміняє. Вона намагалася зрозуміти, як ці обіцянки могли закінчитися дзвінком із проханням про розлучення. Не менше мучила й зрада Тані. Подруга знала, що Максим — її чоловік, і все ж почала з ним зустрічатися. Ірина пам’ятала, що він завжди подобався Тані. Знала про це, але продовжувала їй вірити, привічала у своєму домі — тому самому, де тепер застала її за господарюванням. Зрозуміти, як Таня могла так учинити, не вдавалося. Поступово заняття вимагали дедалі більше часу. Ірина поринала в навчання, і пережите вже не займало всіх її думок: зрада Максима й учинок подруги відходили на задній план.

Про вагітність Таня тоді збрехала. Їй потрібно було, щоб Ірина не намагалася зберегти шлюб і не сперечалася щодо розлучення; задля цього вона була готова використати будь-які засоби. Пізніше, однак, з’ясувалося, що дитину вона справді чекала.

За Максима Таня виходила заміж із таким животом, що одяг уже нічого не приховував. Сусіди перешіптувалися: вагітністю й розлучила подругу з чоловіком. Її це не цікавило. Максимко Коваль, про якого мріяли школярки, тепер належав їй.

Через два з невеликим місяці після весілля народився Славко. Максим узявся святкувати появу сина й уперше в житті пішов у запій.

Таня гойдала малюка в дерев’яній колисці, яку вистругав щасливий батько, і виправдовувала чоловіка: з ким такого не трапляється? Яка ж то радість! Вона доглядала сина, приводила Максима до тями після рясної випивки, намагалася не занедбувати дім.

Йому було так зле, що він поклявся собі більше ніколи так не напиватися. Коли трохи відпустило, повернувся до недоробок: продовжував облаштовувати дім і ділянку, лагодив паркан, влаштовував невеликий закуток для сина.

Зі Славком Таня не висипалася. То животик у нього болів, то зубки різалися; малюк часто не спав, плакав, і його доводилося майже весь час носити на руках. Виснажена мати якось випила чарчину, сподіваючись швидше заснути. Прокинувшись, погодувала сина й здивувалася: він спокійно заснув. Наступного разу така спроба дала той самий результат.

Таня вирішила користуватися цим способом, щоб дитина менше непокоїлася. Вранці випивала чарчину, часом дві. Максим зрозумів, що відбувається, обурився, почав боятися за здоров’я сина. Та на регулярних оглядах лікарі не знаходили у Славка відхилень у розвитку. А коли малюк спокійно спав, у подружжя лишалося більше часу одне для одного…