Іра намагалася поговорити з чоловіком про його вечірні зникнення, а потім вирішила перевірити його слова за допомогою радіоняні

— Дівчата, я ж народжувати страшенно боялася! Наслухалася такого, що хоч до пологового будинку не йди. Перші пологи, казали, можуть тривати добами. А вже про тутешніх лікарів — нібито ніхто нічого не вміє й обов’язково дитині нашкодять, а тобі потім усе життя її лікувати. І все виявилося зовсім інакше. Медсестри лагідні, лікарі все розуміють. А моя лікарка, по-моєму, ще більше за мене хвилювалася.

Ілюстрація — ШІ

Іра сиділа на ліжку й не могла наговоритися. Перші пологи закінчилися незадовго до півночі; тепер вона нарешті виспалася, і радість вимагала виходу. Слухачок у палаті було дві. Олена, доросла, трохи огрядна жінка, лише всміхалася й з розумінням кивала: свою третю дитину вона народила два дні тому. Таня була ненабагато старша за Іру й теж уперше стала матір’ю. Вона охоче погоджувалася із сусідкою, часом устигаючи вставити кілька слів у потік її захоплених розповідей.

— А в кого ти народжувала? — запитала Таня.

— Прізвища не запам’ятала, — Іра похитала головою. — Худенька така, темноволоса. І добра.

— Може, Гончар? — Таня запитально глянула на Олену.

— Так, це вона. Тобі пощастило, дівчинко: вперше народжувала й потрапила до найкращої лікарки нашого пологового будинку. У мене Гончар уже другі пологи приймає. Акушерка-гінекологиня вона чудова, та й людина хороша.

— Мені вона теж від самого початку сподобалася, — підтримала Таня. — Я ж теж у неї народжувала.

— Матусі, беремо дітей годувати! — оголосила літня медсестра, вкочуючи до палати каталку. У прозорому боксі лежали троє немовлят.

— А молока в мене ще немає… — злякано сказала Іра. Від недавнього захвату майже нічого не лишилося: вона вже ладна була впасти у відчай.

— Не біда, — всміхнулася медсестра. — Візьми малюка. Він учитиметься смоктати, а організм отримає сигнал: час виробляти молоко.

Ірі дістався крихітний згорточок із червонуватим малюком. Той кумедно морщився й не плакав, а кректав. Медсестра кивнула на нього:

— Буде перший хлопець на селі. Такого красеня ще пошукати! — Вона взяла наступний згорточок і подала Олені. — А в тебе дівка — справжній богатир. Хлопчаки й то часом дрібнішими народжуються. Мабуть, уся в матір піде.

— Сплюнь, Катю! Не дай боже. Нікому б свого життя не побажала, — Олена похитала головою, але доньку прийняла з усмішкою.

— Ну, а цей гномик чий? Вирушай до мами.

Останню дитину медсестра вийняла з боксу й передала Тані. Тут і справді важко було помилитися: з усіх жінок у палаті Таня була наймініатюрнішою. Вона вдячно всміхнулася, приймаючи сина.

— Пощастило тобі, Олено, — сказала Іра. — Я ж дівчинку хотіла. Навіть придумала, як її назву. Марина. А народився хлопець.

— Ніби через це ти його менше любитимеш, — усміхнулася Олена.

— Звісно, ні! А чоловік узагалі зрадіє, він про сина мріяв. Просто в мене інший план був: спочатку донька, потім, коли вона трохи підросте, можна й хлопчика народити. Вона б тоді за молодшим братом наглядала.

— Ти в цьому впевнена? — Олена із сумнівом похитала головою. — У мене старша теж дівчинка, тільки такої шибайголови ще пошукати. Який там молодший брат! Їй котячий корм довірити страшно — сама все злопає й не вдавиться. Хуліганка росте, я тільки дивуюся. Навіть думати боюся, що в школі буде.

— А хлопчик у тебе спокійніший? — поцікавилася Таня.

— Поки рано судити, — Олена знизала плечима. — Вітюші лише три. Але якщо згадати сестру в його віці, він поряд із нею — сам спокій і незворушність. Тож казки про старшу доньку, яка обов’язково стане нянькою, виїденого яйця не варті. З яким характером дитина з’явилася на світ, із таким і виросте.

— А виховання тоді навіщо? — Іра глянула на неї з недовірою.

— Ах! — Олена махнула рукою. — Вихованням можна дещо виправити, спрямувати, але цілком переробити людину не можна. Що генетика заклала, те й буде.

— Ні, я з цим не згодна, — заперечила Таня. — Якщо серйозно займатися дитиною, не шкодувати сил на виховання, будь-яку генетику можна виправити.

— Спробуй, — усміхнулася Олена. — Раптом у тебе вийде.

Іра мовчки переводила погляд з однієї сусідки на іншу. Їй хотілося зрозуміти, хто має рацію, але власної позиції в неї не було: раніше вона про це зовсім не замислювалася. Утім, за свого сина вона була спокійна. У них із Колею все добре, ні п’яниць, ні ненормальних серед рідні немає. Їхній хлопчик виросте хорошим, у цьому Іра була впевнена. А вихованням займеться чоловік. У сина перед очима буде тато, на нього й можна рівнятися…