Ірина жила сама, але чужі речі з’являлися у квартирі навіть після заміни замка

Він пояснив і решту: біля вікна стояв Микола, чекаючи на Ірину. За її відсутності він повертався, переставляв речі, стукав у стіни, залишав ковбасу в холодильнику.

Закінчивши, Віктор зі співчуттям подивився вже не лише на Ірину, а й на її матір. Він розумів, яким ударом стане для неї арешт улюбленої молодшої доньки. Людмила Григорівна ще не цілком усвідомлювала те, що сталося, і роль Наталії.

— Ірино, відведи маму до іншої кімнати, — неголосно попросив він.

Вона підійшла до матері й повела її на кухню. Та все ще нічого не розуміла.

Віктор набрав номер.

— Заходьте.

У вітальні з’явилися двоє поліцейських. На братів надягли кайданки. Наталії також належало йти з ними до машини.

Те, що сталося, сильно підкосило Людмилу Григорівну, однак залишатися в Ірини вона відмовилася. Оселилася у квартирі Наталії й почала невідступно стежити за молодшою донькою. Ірині заборонила давати їй гроші, та й для себе більше нічого не хотіла.

Продукти Ірина купувала їм сама, придбавала одяг і взуття. Тепер родички бачили в ній радше добру знайому, ніж грошовий мішок, і за цю зміну вона була вдячна долі. Така дистанція її влаштовувала.

Повертатися до проблем Наталії їй не хотілося, та й часу на них не залишалося. Ірина збиралася заміж. Через два місяці після розриву з Павлом, коли біль від розчарування нарешті вщух, Віктор освідчився їй. Цього разу на неї чекало справжнє весілля.