Чоловік сміявся з будинку дружини, а після розлучення приїхав туди відпочивати й був здивований

— Сергію? — неголосно гукнув його Віктор, коли той порівнявся зі столиком.

Той застиг як укопаний, а тоді повільно повернувся. Цього характерного руху вистачило, щоб Віктор остаточно його впізнав.

— Пам’ятаєш мене? Років п’ять тому ми знімали рекламу у вашому селі, біля будинку Оксани Вікторівни. Тоді ще всі збіглися дивитися. Я Віктор.

— А, згадав, — кивнув Сергій.

Він усміхнувся тією самою нічого невиражальною усмішкою, яку Віктор пам’ятав із попередніх зустрічей.

— Ти тут звідки?

— Працюю.

Віктор усміхнувся у відповідь. Балакучістю сусід і раніше не вирізнявся.

— Виходить, із села перебрався?

— Так, тепер тут живу.

— Ну й як тобі?

— Я тут працюю, — із колишньою впертістю повторив Сергій.

Або він не хотів відповідати, або не розумів запитання. У цю мить Віктор почув до болю знайомий жіночий голос:

— Сергію, ти куди зник? Там же ще коробки!

Обернувшись, він побачив колишню дружину. Іра визирала зі службового входу. Помітивши, біля кого зупинився Сергій, вона увійшла до кафе. Дорогою привіталася з усіма компаніями, кивнула чоловікам із ноутбуками й підійшла до їхнього столика.

— Ось кого не сподівалася побачити в нас! — Вона щиро усміхнулася. — Ласкаво просимо, відпочивайте із задоволенням. Ніколи б не подумала, що ви сюди приїдете.

— Привіт, — Віктор підвівся, краєм ока помітивши, що Дар’я стежить за ними з роззявленим ротом. — Для мене зустріч теж несподівана. Ми сьогодні заселилися, але я вже встиг оцінити це місце. Мені подобається. Ти теж тут працюєш?

— Можна й так сказати, — кивнула Іра.

Сергій увесь цей час тупцював поруч і нарешті втрутився:

— Степанівно, то я по коробки?

— Так, звісно. І пакети з багажника забери, будь ласка. Їх треба до господарського блоку.

Повернувшись услід за нею, Віктор іронічно похитав головою.

— Командні нотки з’явилися. Ти тут адміністраторка?

Іра всміхнулася.

— Можна сказати, готель мій.

Побачивши, як витягнулося його обличчя, вона добила колишнього чоловіка:

— Я його власниця.

У забутому Сергієм конверті Оксани Вікторівни лежала банківська виписка: на ім’я Іри було відкрито рахунок із дуже великою сумою. Разом із нею знайшлася коротка записка — лише дві фрази: «Сусіди мали рацію. Здійсни мрію».