Ніка була впевнена у вірності чоловіка, але їй порадили перевірити його телефон

— Гаразд, залишмо це позаду, — Ніка усміхнулася чоловікові. — Добре, що більше туди не треба. Ходімо спати, завтра ж усім працювати.

Рано-вранці її розбудила Оксана. У телефоні голос манікюрниці звучав схвильовано, майже перелякано.

— У Бєлової таке діється! Учора пізно ввечері юрист пояснив їй: після розлучення від чоловіка нічого не отримає, бо зрадила його. А вона ще звідкись дізналася, що Віктор зовсім не багатий будівельник. Що він виконував замовлення й перевіряв її вірність! Тепер збирається судитися з ним: обманув, каже, сім’ю зруйнував.

Ніка злякалася. Вона не припускала, що цей підробіток, який здався їй невинним, може обернутися судом. Розбудивши чоловіка, вона повідомила, що Світлана вже готує документи. Сонний Віктор поставився до новини значно спокійніше.

— Нікусю, не хвилюйся. Мене ще на роботі попереджали про таке. Траплялося в них, що після викриття невірні дружини лишалися ні з чим. На агентство тричі подавали до суду. Але там зубаті юристи, та й чоловіки, які вигнали зрадниць, підтримують агентство. Усе робиться законно. Бєлова лише на суди витратиться, виграти їй не вдасться.

Трохи заспокоївшись, Ніка все ж зажадала обіцянки.

— Дай мені слово, що більше не візьмешся за такий підробіток.

— Присягаюся. Я й не збирався повертатися. Хоч саме агентство мені сподобалося — як у них усе влаштовано, — зізнався Віктор, а потім заговорив уже із захватом: — Там усього-то людей сім! Дружні, тримаються одне за одного. Клієнтів повно, люди їх поважають, заробляють чудово. Я дивився на них і теж захотів відкрити власну справу. Тільки в тому, що вмію й знаю, — у будівництві.

Він задумав невелику фірму, яка займатиметься ремонтом житлових і нежитлових приміщень. Кількох чудових майстрів він уже мав на прикметі: вони охоче пішли б до нього, тим паче що платити він розраховував удвічі більше, ніж вони отримували тепер.

— А ще будуть потрібні секретар і диспетчер, — засміявся Віктор. — Дуже сподіваюся на тебе й на маму.

— Я допоможу, звісно. Поясниш, навчиш — розберуся. Тільки Галину Сергіївну поки залишмо в спокої. Вона почала одужувати, але ж лікарі сказали: до повного відновлення близько року. Їй ще заново вчитися ходити, звикати до нових суглобів.

— Тут ти маєш рацію, — погодився він. — І про відпустку цього року доведеться забути. Те, що залишилося, піде мамі на реабілітацію. Якщо після цього ще будуть гроші — вкладемо у фірму.

— Вітю, боюся, нам на все не вистачить. Може, з фірмою до наступного року зачекаємо? Попрацюєш поки виконробом на своєму будівництві.

— Не хочу відкладати. Я вже загорівся, усе обміркував, підрахував. Якось зберемо, а далі побачимо.

Такого Віктора Ніка майже не знала. Зазвичай він усе зважував, обережничав, заздалегідь передбачав труднощі, а тепер був готовий іти напролом. Їй здавалося дивним, що він не бачить очевидного: для фірми знадобляться чималі гроші. Треба орендувати офіс, куди замовники зможуть приходити на зустрічі, а працівники — збиратися у справах; купити гарні інструменти для майстрів; витратитися на рекламу, поки про нову фірму ще ніхто не знає і перших клієнтів лише належить залучити. Усі ці витрати Ніці були зрозумілі, і вона не могла второпати, чому Віктор так рветься починати негайно.

Та Віктор нічого з цього не випускав з уваги. Він і сам не міг пояснити, звідки взялася така впевненість: починати слід зараз, тоді справа піде. Інтуїція ніколи раніше його не підводила, і цього разу він теж їй вірив.

Через кілька днів Галину Сергіївну виписали. Ніка взяла на роботі кілька відгулів, щоб побути зі свекрухою вдома, поки та призвичаїться до свого нового стану.

Віктор тим часом діяв без вагань. Вирішивши відкрити власну справу, він одразу подав заяву на звільнення; до кінця належних двох тижнів лишалися останні дні. Водночас Віктор готував документи для реєстрації фірми, думав над назвою та підшуковував найдешевший офіс. Грошей відчайдушно бракувало, проте відчуття, що в потрібну мить усе необхідне знайдеться, не полишало його.

Через тиждень йому зателефонував незнайомий чоловік. Імені не назвав, лише сказав, що хоче подякувати за виконану роботу, й запросив зустрітися в недорогому кафе в центрі. Віктора заінтригувала така пропозиція, і він погодився…