Ніка була впевнена у вірності чоловіка, але їй порадили перевірити його телефон

Таке пояснення Віктор відкинув. За його словами, агентство готувало спостерігачів надто ретельно, щоб жінка могла вважати їх непривабливими чи несерйозними. Стилісти добирали дорогі костюми, візажисти займалися стрижками й зачісками, а деяким чоловікам робили навіть манікюр. У розпорядженні кожного були дорога машина, гаджети й достатньо коштів, щоб запросити жінку до будь-якого закладу або піднести їй розкішний букет. Для знайомства створювали всі умови, а подальше, як сказав Віктор, залежало вже не від нього, а від самої клієнтки.

Він розповів, що декого й це не переконувало: вони одразу давали зрозуміти, що залицяння марні. Інші охоче погоджувалися на каву чи вечерю в ресторані. Остання ж, Світлана, зайшла значно далі — подала на розлучення, розраховуючи потім стати його дружиною.

— І знаєш, жалю до неї я не маю, — з усмішкою зізнався Віктор. — За легендою я власник великої будівельної компанії. От вона й спокусилася на статки, яких у мене ніколи не було.

Ніка зрозуміла, що йдеться про Бєлову. Проте пояснення чоловіка лише починало відкривати те, чого вона досі не знала.

— Її перевірку замовив зовсім не чоловік-чиновник, — розповів Віктор. — Звернувся його дядько, олігарх. Він збирається поступово відійти від справ, передати активи племінникові. У ньому впевнений: чесна, надійна, порядна людина. А про Світлану чутки недобрі. Дядькові хотілося не лише її перевірити, а й отримати документальні докази: заради грошей вона готова на все. Судячи з того, як легко вона пішла розлучатися, за шлюб зовсім не трималася. Я й сам не сподівався, що зумію так швидко закохати її в себе.

— Ще невідомо, чи закохалася вона саме в тебе, — усміхнулася Вероніка. — Мені манікюрниця казала: Світлана давно збиралася змінити свого чесного чоловіка на багатого банкіра чи підприємця. Ти опинився поруч. Опинився б інший — і він би підійшов.

— Цілком можливо, — погодився Віктор. — Без кінця вона могла говорити про дві речі: гроші й славу. Про багатство мріяла відкрито, але їй і цього замало. Їй ще потрібно, щоб її знали, шанували, схилялися перед нею.

— Тоді поясни, звідки в тебе взявся її телефон. Оксані вона розповіла, нібито ви провели ніч у готелі, де вона його й забула. А потім ти привіз телефон до салону.

— Ну й вигадниця! — Віктор розсміявся. — Жодних ночей із нею в мене не було. У номері усамітнюватися з клієнткою нам узагалі заборонено договором: там не завжди вдається все зняти прихованою камерою. А телефон я справді відвозив.

За його словами, вранці Світлана сама йому зателефонувала. Сказала, що напередодні ввечері пішла від чоловіка, переночувала в готелі й залишила там смартфон. Попросила доправити його до салону, поки вона буде в майстра. Так вона й показала Віктора Оксані та іншим працівницям. А телефон, який він привіз, додав вигадці про спільну ніч переконливості. Їй хотілося, щоб інші жінки заздрили її везінню.

Від колишнього збентеження у Віктора вже нічого не лишилося. Якоїсь миті, зізнався він, підробіток почав нагадувати йому акторство: йому давали роль, він грав її й дивився, якою буде реакція. Якщо все закінчувалося випадковим, нетривалим знайомством, Віктор радів. Але коли жінки починали відверто кокетувати, намагалися продовжити зустрічі чи перевести їх на ближчий рівень, йому було щиро неприємно.

— Ніко, я й сам розумів: не робота це, а якесь непорозуміння. Але гроші нам були потрібні, ти це знаєш не гірше за мене. Довелося побути ловеласом.

— Судячи з усього, роль тобі вдалася, — відповіла вона з усмішкою. — Навіть не знаю, що про це думати. Але ти ж нікого не скривдив, не обманув. Вважатимемо, що відповідати мають ті, хто вигадав таке агентство, і чоловіки, які замовляли ці перевірки.

— З Бєловою, принаймні, користь вийшла, — заперечив Вітя. — Чоловік її щиро кохав. Тепер хоча б знає, що вона насправді до нього відчуває.

Віктор назвав і підсумок свого підробітку: приблизно за два місяці йому довелося попрацювати з дванадцятьма жінками. Вісім категорично відмовилися продовжувати знайомство, і їхнім чоловікам надіслали звіти, що підтверджували вірність дружин. Чотири пані, навпаки, були не проти ходити на побачення й охоче відповідали на ті скромні знаки уваги, які Віктор виявляв у межах договору з агентством…