Ніка була впевнена у вірності чоловіка, але їй порадили перевірити його телефон

— Дозволите сісти поруч?

Вона невдоволено відірвалася від книжки. Оглянула сусідні столики: вільного місця поблизу справді не було.

— Сідайте. Тільки дайте мені спокійно почитати.

Роздивившись його, Ніка відразу зрозуміла: услід таким чоловікам жінки обертаються із захватом. Високий, підтягнутий здоровань рухався стрімко й дивився пронизливо. Красенем його не назвеш — великі, трохи різкуваті риси радше свідчили про серйозність і силу. Низьким голосом він наче карбував фрази. Усе в ньому справляло враження людини безстрашної та безмежно впевненої в собі. Такі, думала вона, не розмінюються на низку романів і не розсипають компліментів перед кожною зустрічною. Знають, яка жінка їм потрібна, і шукають саме її.

Віктор сів поруч, і Ніка непомітно відволіклася від підручника: розмова зав’язалася сама собою. Вони встигли познайомитися, перш ніж прийшла її подруга. Дівчата вже зібралися йти, а Віктор попросив у Ніки номер телефону. Попрощалися, але щойно вони відійшли від столика, подруга схопила її за руку.

— Ти при своєму розумі? — з жахом запитала вона. — У нього ж на лобі написано: бабій! Такий жодної спідниці не пропустить. Навіщо тобі з ним зв’язуватися?

— А мені він здався щирим, серйозним, — зізналася Ніка. — І розмовляти з ним цікаво.

— Ти хоч уявляєш, скільки в нього таких? — не вгавала подруга.

Дні минали, а Ніка все ще не знала, кому вірити. Мама й подруга щиро тривожилися: боялися, що цей брутальний хлопець пограється з нею та покине. Віктор же клявся в коханні й запевняв, що раніше ні з ким не мав серйозних стосунків. Їй він здавався чесною людиною, на яку можна покластися. За пів року знайомства він жодного разу не дав їй причини засумніватися в цих словах.

Ніка повірила йому, вийшла заміж і згодом жодного разу не пошкодувала. Чутки про його зради все одно часом доходили, але вона пояснювала їх заздрістю: людям важко було змиритися, що їй дісталися і щастя, і такий чудовий чоловік.

Вірити Вікторові їй було легко. Вона бачила, скільки ніжності, уваги й турботи він віддавав їй та Галині Сергіївні. Чужі ж жінки зі своїми турботами майже не викликали в нього відгуку: він лишався спокійним, байдужим до їхніх неприємностей. Ніку це щоразу переконувало, що головне для чоловіка — родина та її добробут.

Удома Ніка вже без тривоги готувалася до завтрашньої річниці: дістала чорну сукню, святковий костюм Віктора й туфлі на шпильках. Залишалося вранці знову зазирнути до салону, щоб укласти волосся. З голови вивітрилися неприємні думки, і можна було спокійно збиратися до ресторану.

Вечір вона присвятила Галині Сергіївні. До операції свекруху вирішили поселити в них: самій їй тепер було важко вести господарство, а тут син і невістка могли за нею доглядати. Обережно розтираючи хворі коліна, Ніка, як і щовечора, говорила про те, наскільки легше стане після лікування. Домашні клопоти так її зайняли, що про пораду Оксани вона згадала лише перед сном. Перевіряти телефон чоловіка сьогодні було вже пізно. Завтра, після ресторану, вона зазирне туди, переконається, що жодних приводів підозрювати Віктора немає, і остаточно заспокоїться.

Святкова вечеря завершилася на початку першої ночі. Ніка почувалася красивою, щасливою й була вдячна чоловікові: вечір удався на славу. Лише Віктора засмучувало, що річниця лишилася без подарунка для неї.

— Із подарунком доведеться трохи зачекати, — пообіцяв він. — Розберемося з оплатою маминої операції, і тоді все буде.

Ніка не сумнівалася в його словах: обіцяного Вітя ніколи не забував. Та й сама вона міркувала так само. Її подарунок нікуди не подінеться, а відкладати допомогу Галині Сергіївні з її хворими колінами не можна.

Коли вони дісталися додому, була майже перша ночі. Вікторові належало рано вставати на роботу; він нашвидкуруч помився під душем і вмостився в кріслі з ноутбуком, щоб дещо перевірити. Ніку ж сон не брав. Вона довго хлюпалася у ванні, потім вийшла на балкон помилуватися нічним містом. Там і згадала про відкладений на сьогодні намір.

Тепер їй ніхто не міг завадити. Усі в домі спали, а чоловік задрімав просто в кріслі, обійнявши ноутбук. Ніка розуміла, що нишпорити в чужому телефоні некрасиво, й раділа хоча б тому, що ніхто цього не побачить. Вона взяла звичайний смартфон Віктора й заходилася переглядати месенджери та сторінки в соцмережах. Нічого підозрілого — все саме так, як вона й очікувала. Повернувши телефон на місце, Ніка розбудила чоловіка й відправила спати до спальні…