Ніка була впевнена у вірності чоловіка, але їй порадили перевірити його телефон

Оксана підвела очі, і з її погляду Ніка зрозуміла, як сильно та її жаліє.

— Ніко, ну яка ж ти довірлива! І неуважна, — почала Оксана якомога м’якше. — Я ж намагалася тобі натякнути. Той чоловік, який привіз Бєловій до салону забутий у готелі телефон, був дуже схожий на Віктора. Тільки цілковитої впевненості в мене не було, тому прямо й не сказала. Я твого чоловіка два рази бачила, та й то давно. Запам’ятала його здоровенним, сильним, на вигляд простакуватим. А цей — у дорогому костюмі, гарно зачесаний, ґречний, виглядає цілком солідно. От я й сумнівалася: твій це чоловік чи просто схожа на нього людина.

У Ніки потемніло в очах. Досі вона читала повідомлення, а тепер виходило, що справа не обмежувалася романтичними словами. Віктор зустрічався з Бєловою в готелі, потім відвозив їй забутий телефон… Саме так уявлялося Ніці зі слів Оксани, і від цього вона остаточно розгубилася. Ані зрозуміти, що відбувається, ані вирішити, як бути далі, не вдавалося.

— Засмутила я тебе, — сказала Оксана, помітивши її стан. — Спробую тепер трохи заспокоїти. Я ж чимало думала про твого чоловіка й Бєлову. І знаєш, щось тут у мене не сходиться.

За цю непевність Ніка вхопилася з надією. Вона була готова на все, аби тільки зв’язок Віктора з багатою, епатажною пані обірвався.

— Він зовсім не підходить їй для того, чого вона домагається, — продовжила Оксана. — Хіба що на пару місяців, приємно провести час із сильним, симпатичним чоловіком. Сама ж Бєлова непоказна, зате любить, щоб поруч були статні прихильники. Думає, з ними вона і значнішою, і успішнішою виглядає. Вона типова хижачка: вирішила здобути багатого чоловіка й лише цим живе. Твій Вітя гарний, сперечатися не буду, але хіба він зможе дати їй усе, чого вона хоче? Серйозного майбутнього в них бути не може. Пограється з ним і покине, от побачиш. Не муч себе.

Від такої втіхи було прикро, навіть образливо, та все ж Ніка відчула деяке полегшення. В оцінці Бєлової вона з Оксаною погоджувалася. Хватка в тієї міцна: якщо вже щось потрапить їй до лап, випустить лише з власної волі.

— Оксано, мені б хотілося, щоб вони швидше розійшлися, — жалібно сказала Ніка. — Ти розумна, досвідчена, а я нічого в цьому не тямлю. Що мені зробити? Як допомогти їм швидше охолонути одне до одного?

— Зачекай два дні, — із загадковим виглядом відповіла Оксана. — Бєлова прийде оновлювати покриття, я в неї все вивідаю. Обіцяю.

— Золота ти людина, Оксано! — щиро відгукнулася Ніка. — Допоможи мені зберегти сім’ю. Не хочу, щоб усе вийшло як у Даринки.

Тепер вона не сумнівалася, що невдовзі дізнається в усіх подробицях, що пов’язує чоловіка з Бєловою. До того часу треба було поводитися так, наче нічого не сталося. Додому Ніка повернулася спокійно й узялася до господарства.

На початку другої ночі прийшов Віктор. Після підробітку він скаржився, що з ніг валиться від утоми, і майже відразу заснув. А Ніка знову лежала без сну. Їй потрібно було ще раз прочитати листування: коли все почалося? Чи є там підтвердження зустрічей або, навпаки, щось, що їх спростовує? Поки що про готель свідчила лише розповідь самої Бєлової, переказана Оксаною. Інших натяків на те, що стосунки зайшли так далеко, Ніка не бачила.

Вона дочекалася, поки заснуть усі домашні, й спершу перевірила старенький смартфон чоловіка. Як і раніше, нічого. Потім узяла дорогий апарат, виданий на підробітку, й не втрималася від гіркої думки: варто було Віті обзавестися престижною іномаркою та таким телефоном — як він одразу зацікавився багатими жінками. Раніше за ним такого не водилося. Невже гроші настільки для нього важливі, що змогли враз змінити людину?

Тихо пройшовши на кухню, Ніка знову відкрила робочі листування. І історія з Бєловою виявилася лише квіточками: ягідки знайшлися тут-таки. Від прочитаного їй почало здаватися, що вона божеволіє.

Найдавніші дзвінки та повідомлення були двомісячної давнини. Саме тоді Віктор влаштувався на підробіток і отримав цей смартфон. Не розлучатися з ним вимагали роботодавці, чоловік завжди тримав його при собі; отже, весь цей час відповідав він сам. Ніка читала й ніяк не могла збагнути: за два місяці Вітя встиг зав’язати романтичне спілкування з чотирма жінками…