Ніка була впевнена у вірності чоловіка, але їй порадили перевірити його телефон

— Нікусю, завтра я вже вільний! — оголосив він із задоволеним виглядом. — Сьогодні розрахувалися за останній тиждень. Вийшло навіть набагато більше, ніж нам залишалося зібрати. Завтра висплюся, а післязавтра відвеземо маму до лікарні.

Дивлячись у його втомлені, рідні очі, Ніка відчула такий жаль, що приготовані звинувачення довелося відкласти. Вона ж чекала на нього на кухні саме для того, щоб улаштувати скандал, вивести на чисту воду, висловити все, що пережила через його мовчання та страх утратити сім’ю. Але Віктор стояв перед нею змучений, зате щасливий: грошей на операцію вистачало, а підробіток скінчився. Ніка вирішила, що розмову можна перенести на завтра.

Та й говорити вона тепер хотіла інакше. Замість жорстких вимог — прохання більше нічого від неї не приховувати. Ніка вирішила, що так буде краще для всієї сім’ї.

Через день Галину Сергіївну поклали до лікарні. Основне обстеження вона вже пройшла; залишалося здати ще пару аналізів, після чого лікарі могли готувати її до операції. У свої сімдесят два роки вона тривожилася, як перенесе втручання. Син із невісткою, навпаки, не сумнівалися, що все буде добре. Вони заздалегідь дізналися, хто оперуватиме Галину Сергіївну, й пояснили їй, що вона потрапила до найкращого фахівця із заміни колінних суглобів. Це помітно її заспокоїло.

Ще через день операція відбулася й пройшла успішно. Тепер, коли тривоги з цього приводу розвіялися, Вероніка вирішила, що має право повернутися до неприємної теми. Увечері, повечерявши, син пішов до себе, а чоловіка вона попросила залишитися на кухні.

— Любий, коли в тебе з’явилися великі заробітки, ти обіцяв пояснити, яку роботу знайшов, — сказала вона, запитально дивлячись на Віктора. — Я тебе не квапила. Але тепер, гадаю, чекати вже немає сенсу.

— А я все сподівався, що ти забудеш, — зізнався він, весело розсміявшись, але слідом за сміхом з’явилося збентеження. — Гроші ми заробили. Хіба так важливо, яким способом?

— Важливо, — Ніка невдоволено похитала головою. — Ти дав слово, отже, виконуй. Та й не все для мене таємниця. Дещо я вже знаю, лишилося розібратися в решті. Розповідай.

— Добре, слухай, — усміхнувся Вітя. — Тільки не суди мене суворо. Гроші були потрібні терміново, часу довго роздумувати не було.

Збентеження ще не минуло, і Ніка це бачила. Віктор почав із пошуків: щойно вирішив підробляти, став переглядати оголошення. Одне зачепило його зовсім не як будівельника. У ньому терміново шукали сильних, брутальних і сміливих чоловіків середнього віку для спостереження, обіцяючи високу щотижневу оплату, конфіденційність, форму, транспорт, гаджети й кар’єрне зростання. Йому стало цікаво, що криється за такою пропозицією.

За що невідома фірма готова стільки платити й забезпечувати всім необхідним, він вирішив з’ясувати телефоном. Поговорили п’ять хвилин, назвали зарплату й запросили на співбесіду. Сума виявилася такою привабливою, що Віктор поїхав дізнатися подробиці вже на місці.

Офіс був дорогий, із серйозною охороною. Там його прийняв суворий молодий директор. Агентство, як з’ясувалося, виконувало найрізноманітніші доручення заможних замовників. Вікторові з його даними пропонували один певний напрям: перевірку дружин, у чиїй вірності сумнівалися багаті ревниві чоловіки.

— Мені одразу пояснили весь порядок, — продовжував Віктор. — Спершу ненав’язливо познайомитися, потім два рази запросити жінку на побачення. Далі — залежно від обставин: одній натякнути на дорогі подарунки, іншій запропонувати цікаво провести час, третій — близькість. Але головне тут не сама пропозиція. Треба побачити, як вона її сприйме. Зрадіє, погодиться чи обуриться. Усе, що відбувається на зустрічі, одразу знімають приховані камери, а записи отримує замовник — її чоловік.

Він збентежено усміхнувся.

— Тільки не думай, ніби в мене з ними щось було. Директор давав окремий сценарій для кожної жінки, і я від нього не відступав. Заводити з ними стосунки мені не належало. Треба було з’ясувати, де для неї пролягає межа: як далеко вона готова зайти з майже незнайомим чоловіком. Я міг обережно на щось натякнути, показати, чого очікую. Але діяти мала вона сама. Уся ініціатива — тільки з її боку.

Вероніка закотила очі. Виявилося, чоловік міг зважитися на таке, чого вона від нього зовсім не очікувала.

— Оце вже здивував! І як тобі було зустрічатися з цими жінками?

— З першою мені пощастило. Їй близько тридцяти, чоловікові під 50. Ревнував страшенно, тому й вирішив стежити. А вона мене з першої спроби так відшила, що продовжувати не було чого. Жодного неприємного осаду в мене не залишилося. Навіть порадів за чоловіка: вірна в нього дружинонька.

— Може, ти їй не сподобався? — припустила Ніка. — Тому вона й не захотіла знайомитися далі…