Віктор відправив Оксану ремонтувати успадкований будинок, а сам поїхав на корпоратив

Ксюша саркастично глянула на Віктора, але зауваження Дениса залишила без відповіді. У спальні дістала шкатулку з сумки й сховала серед своїх речей у шафі.

Вийшовши звідти, вона почула суперечку за зачиненими дверима кімнати сина. Вникати в неї не хотілося, як і з’ясовувати, кого Віктор привів додому. Ймовірно, після корпоративу йому захотілося продовжити веселощі з колегою. Хоч із Олегом: неодружений товариш по службі завжди був готовий продовжити будь-який банкет.

Тепер Оксану турбувало інше — як передати прикраси тому, кого вона вважала справжнім спадкоємцем Миколи Степановича. У сотий раз пошкодувавши про прийнятий дім, вона взялася шукати Андрійка в соціальних мережах.

Сторінка знайшлася не відразу. Судячи з неї, Андрій заглядав сюди рідко, і надії, що він незабаром прочитає повідомлення, було мало. Але це все ж краще, ніж нічого. Оксана написала:

«Андрійку, привіт. Пише Ксюша. Мені треба дещо тобі віддати, бажано якнайшвидше. Будь ласка, зв’яжися зі мною. Залишаю свій номер телефону».

Надіславши повідомлення, вона прибрала телефон до кишені. Залишилося гидке відчуття — мабуть, через необхідність діяти за спиною чоловіка.

З кімнати вийшов Денис. Погляд у нього був якийсь винуватий.

— Мамо, я піду до друга. Ночувати теж у нього залишуся.

— Добре, Денисе, — усміхнулася Ксюша. — Тільки не зникай, відповідай на дзвінки. І голову не втрачай, гаразд?

— Гаразд, мамо.

Син ледь чутно зітхнув і вийшов. Слідом за ним на кухні з’явився Віктор.

— Через що ви сперечалися? — запитала Оксана.

— Та ні через що. Поговорили по-чоловічому. Зовсім розперезався, зухвалити почав. Довелося нагадати, хто тут головний.

— Ясно. Ну, раз відпустка в нас домашня, займуся сьогодні прибиранням.

Вона окинула поглядом кухню й невесело всміхнулася.

— Зачекай. Я якраз про відпустку думав. Давай усе-таки втрьох кудись поїдемо? Денис буде на виду, та й нам із тобою теж не завадить відпочити. Подзвони тій знайомій із турагентства… Марині. Може, підбере гарячі путівки.

Віктор дивився на дружину задоволеним поглядом. Він пишався собою: дав синові відсіч, більше той на батька рота не розтулятиме. Щоправда, Денис не сказав, що саме знає. Чи бачив Ладу в квартирі, чи ляпнув навмання, випадково влучивши в ціль, так і залишилося незрозумілим.

Досі інших жінок Віктор додому не приводив. Але про порушення власного правила не шкодував: надто добре їм тут було з Ладою.

Крім того, клопоти з поїздкою мали відвернути дружину від спадщини та її колишнього чоловіченька. Дарма він тоді клюнув на цю вудку! Треба було погодитися з Оксаною й одразу відмовитися від дому.

Була й третя причина задоволення, від якого у Віктора навіть порожевіли щоки. Мариночка з турагентства ще два роки тому поповнила його список перемог і встигла загубитися серед списаних сторінок. З віком зачаровувати жінок ставало легше. Може, поменшало суперників; та й сам він більше не був прищавим очкариком, а виглядав цілком респектабельним чоловіком.

— Уявляєш, знайшовся підхожий варіант, і ціна хороша, — повідомила Ксюша після розмови з Мариною.

— Що пропонують? — пожвавішав Віктор.

— Готель на курорті. Двокімнатний номер, краєвид чудовий.

— Ну от, бачиш, який у тебе чоловік! — задоволено сказав він. — Поїдемо всією родиною, сил наберемося. Зате після такого початку відпустки хоч як слід відпочинемо.

— Тільки Маринка просить сьогодні привезти наші паспорти. У них якісь нові вимоги, треба зробити копії.

— Гаразд, відвезу, — охоче погодився Віктор.

— Тоді я перед від’їздом навідаю сестру. Може, й переночую в неї, щоб серед ночі не повертатися. Ти не заперечуєш? — Ксюша з надією подивилася на чоловіка.

Сестру вона любила, а от неприязнь Віктора до Лізи залишалася для неї незрозумілою: він незмінно ставився до неї з підозрою. Різниця між сестрами становила 11 років, і рідними по крові вони не були. Овдовіла замолоду мама Оксани вдруге вийшла заміж, коли їй було вже під сорок. Вітчим теж утратив дружину й сам виховував маленьку Лізу.

— Можна подумати, ви так давно не бачилися, що скучили, — забурчав Вітя, але раптом змінив тон: — Хоча їдь. Я сьогодні якраз хотів матч подивитися, цікавий буде.

Про приїзд Ксюша попередила Лізу, уже виходячи з дому. Тепер вони пили чай на кухні, а Оксана все придивлялася до сестри: та нервувала, раз у раз поглядала на годинник, і причина цього занепокоєння залишалася незрозумілою…