Настя приїхала до офісу зробити чоловікові сюрприз, але її повели до іншого керівника

Біля свого під’їзду Настя дозволила йому поцілувати себе в щоку. Прощатися було трохи сумно: вечір закінчився так швидко, а разом із ним і цей день, що почався зовсім інакше.

Майже два роки вона зустрічалася з Русланом. Познайомили їх спільні друзі; обом було по двадцять два роки, і Настя вірила, що їхнє кохання — назавжди. Уранці виявилося, що Русик дивиться на це інакше.

Прокинулася вона в нього. Після сніданку він почав збиратися, хоча Настя розраховувала провести разом усі вихідні. Одягаючись і поправляючи волосся, вона спитала:

— Ми кудись збираємося?

— Я до батьків поїду, а ти додому, — прошепотів Руслан їй на вухо, ласкаво обіймаючи.

Після ночі вдвох він завжди ставав особливо ніжним. Тому наступне запитання Настя поставила ніби між іншим:

— А мені не можна з тобою?

— До батьків? — здивувався він. — А навіщо? Я ж забув тобі сказати: ми сьогодні прощаємося.

— Тобто як?

— У мене ввечері літак. За кордон відлітаю.

Гребінець залишився в піднятій руці. Настя не розуміла, як про таке можна забути: для неї самої така поїздка стала б подією.

— Надовго? — спитала вона, намагаючись, щоб голос звучав спокійно.

Він і раніше виїжджав: то відпочивати з батьками, то кудись із друзями. Подробиць зазвичай не розповідав, а Анастасія не розпитувала.

— Поки точно не скажу. Повний курс навчання там чотири роки.

— Навчання?.. Чотири роки? — Вона опустилася на ліжко. — А я?

— А ти що? — Руслан знизав плечима. — Ти тут залишаєшся. Ми ж добре провели ці пару років. Було класно, але тепер пора кожному йти своєю дорогою.

— І ти можеш ось так спокійно про це говорити?

— А як, по-твоєму, я маю про це говорити? Ми ж іще на самому початку домовилися, що жодних зобов’язань одне перед одним у нас немає. Зустрічалися вільно, так увесь цей час і було. Тепер нам доведеться жити за тисячі кілометрів одне від одного. Обіцяти, що зберігатиму тобі вірність, я не збираюся. Але й тебе чекати на мене не прошу: ти вільна, можеш робити що хочеш. Мені з тобою було класно, правда. Не знаю, як усе складеться потім. Може, повернуся, і ми ще потусуємося разом. Зараз же моє життя повертає в інший бік, тому ми розходимося. Можливо, тільки на ці чотири роки. А може, й назавжди — цього я теж не виключаю.

Він і далі щось пояснював, але Настя майже не чула. Їй вистачало сил тільки на те, щоб зібрати речі й не заплакати при ньому. Вийшовши на вулицю, вона навіть зуміла спокійно всміхнутися у відповідь на пропозицію підвезти.

— Не треба, автобусом дістануся. Що ж, то й по всьому. Бувай.

Вона легко махнула рукою, звернула за ріг — і розридалася. Спершу стояла біля дерева, притулившись до нього, потім дійшла до зупинки. Там, чекаючи на автобус, знову стала згадувати, яка щаслива була з Русланом. Стримати сльози не вдалося.

На неї дивилися з подивом, дехто — з осудом. Настя встала й пішла бульваром, щоб опинитися подалі від людей. На одній із лавок її, усе ще заплакану, й побачив Михайло.

З ним усе відбувалося швидко. Раніше Настя й уявити не могла, що її захопить чоловік на дванадцять років старший. Дивлячись на ровесниць, які зустрічалися з дорослими, а іноді й зі старими чоловіками, вона думала: «Про що розмовляти з такими дідами?»

Виявилося, з Михайлом добре навіть без розмов. Чи сиділи вони поруч на дивані, чи кудись їхали, мовчання її не бентежило. А варто було йому заговорити — ставало ще цікавіше. Він розбирався в житті молоді, знав її сленг, але дивився на все з висоти свого досвіду.

— Звідки ти стільки знаєш про субкультури й усілякі слівця? — спитала вона якось.

— Колектив у мене молодий, — усміхнувся Михайло. — Доводиться за ними тягнутися, залишатися в тренді.

За його словами, він керував консалтинговою компанією. Настя туманно уявляла, чим такі компанії займаються. Вона зрозуміла лише, що в нього багато програмістів, причому дехто без ґрунтовної освіти.

— Талант за гроші не купиш, — пояснював він. — Я і хлопців, і дівчат беру. Так, серед дівчат теж чудові програмістки є, не дивуйся. Мені здібності потрібні, а не дипломи. Тому й тримаємося серед лідерів галузі…