Оксана несподівано приїхала на дачу до подруги, але побачила там машину чоловіка

— Іро, тобі б відпочити. Здається мені, ти таки мариш.

— Не віриш? Ну, це вже не так важливо. Я все одно поясню. Ти ж знаєш, що зі мною було після Павла. У мене земля з-під ніг ішла. Я вхопилася за першого-ліпшого чоловіка. Хіба я винна, що ним виявився Віктор? Тоді в голові в мене нічого не було, крім цього болю в грудях після зради. Хотілося хоч якось самоствердитися, а на пошуки когось іншого сил не лишилося. Я потім шкодувала, чесне слово. Думала, ти ніколи не дізнаєшся.

— А зараз? — спитала Оксана, ледве стримуючись.

— А зараз ти бачиш, що зі мною стало. Мені потрібна людина, на яку можна спертися. Віктор міг би нею бути, я знаю. Оксано, відпусти його, я тебе благаю.

— Він тобі не річ. У нього й питай.

Слова виходили уривчасто. Оксана встала з-за столу, де ще недавно намагалася, як належить господині, напоїти гостю чаєм, і пішла до ванної. Замкнула двері.

Плакати не виходило. Вона дивилася перед собою в одну точку, у голові дзвеніло. Скільки так просиділа, Оксана не знала. Здається, вхідні двері грюкнули двічі, але цей звук майже не сягнув її свідомості.

— Оксано, ти тут? Що сталося? — долинуло знадвору.

Віктор говорив із такою тривогою, що, не дочекавшись відповіді, почав гарячково смикати ручку.

— Двері не зламай. Зараз вийду, — машинально озвалася вона.

Умившись холодною водою, Оксана кілька секунд розглядала себе в дзеркалі. Якось усе вже було так само. Тільки по той бік дверей хвилювалася мама. Тоді найкраща подруга відібрала її перше кохання, і Оксані хотілося зробити щось нерозсудливе. Втримало те, що поруч була мати: завдати їй такого страждання вона не могла.

Оксана повернула замок і розчахнула двері. Чоловік дивився на неї перелякано.

— Що з тобою, Оксано?

— Іра сказала правду? Ти був із нею? Зрадив мене?

Вона не відводила погляду. Віктор опустив очі, але не відповів. Оксана пройшла повз нього. За кілька кроків довелося вхопитися за стіну: голова гуділа, ноги були наче ватяні.

Чоловік підхопив її, відніс до кімнати. Обхопив долонями її крижану руку й глибоко зітхнув.

— Сам не розумію, як усе сталося. Я цього не хотів, присягаюся.

— Тоді навіщо поїхав до неї на дачу?

— Не по це. Правда. Вона вимагала, щоб ми й далі зустрічалися. Я їхав сказати, що продовження не буде.

— Вона й тепер вимагає. Прийшла просити, щоб я віддала тебе їй.

— Та вона ненормальна! Оксано, будь ласка, пробач мені.

— Я не знаю, як тебе пробачити, Вікторе, — прошепотіла вона. — Якби інша жінка… Але Іра… Ти навіть не уявляєш, що я зараз відчуваю.

Оксана витягла руку з його долонь і закрила обличчя.

— Іди. Мені зараз нестерпно тебе бачити.

Він ще трохи посидів перед нею навпочіпки, потім підвівся.

— Тільки не виганяй мене назовсім, Оксано. Без вас я не зможу. Ні без тебе, ні без дітей.

Віктор вийшов за двері. Оксана лишилася сама.

Весь вечір Оксана знов і знов поверталася до одного й того самого. Вона картала себе за те, що після першої зради не розірвала дружбу з Іриною. Картала й за дачу: побачила там Віктора, почула їхню розмову — і так легко повірила в історію про подарунок до дня народження. Сюрприз… Вона сама дозволила цьому слову все пояснити. Звісно, якби вона тоді відразу все з’ясувала, того, що сталося, це вже не скасувало б.

Тепер належало вирішити, як жити далі. Можна було назвати все швидкоплинним захопленням Віктора, пробачити й спробувати зберегти родину. Але чи зможе вона лишитися з ним після сьогоднішньої розмови? Оксана не знала. За один вечір відповіді не знайшлося, а вирішувати гаряче вона не мала сили.

Вранці вона забрала дітей і на якийсь час перебралася до матері.

— Вікторе, мені треба побути окремо й подумати, — пояснила вона чоловікові.

Дар’я з Романом переїзду не зраділи: їм не хотілося полишати звичний дім. Однак сперечатися з матір’ю не стали. Обоє бачили, що в родині сталося щось серйозне, і перечити Оксані не наважилися. У неї нарешті з’явився час розібратися в собі, не вимагаючи від себе негайного рішення. А спілкування з Іриною вона обірвала цілком: ні дзвінків, ні зустрічей, ні спроб порозумітися…