Оксана несподівано приїхала на дачу до подруги, але побачила там машину чоловіка

Оксана зібрала всі сили, щоб відповісти рівно. Її обличчя лишалося нерухомим.

— Обійдуся без твоїх уроків. Досить подивитися, як ти живеш, щоб зрозуміти ціну цим умінням. Ефекту вистачає на стільки ж, на скільки послуг сама знаєш кого. На одну ніч.

Вона повернулася й легко закрокувала до зупинки. Попереду показався потрібний трамвай, і Оксана пішла швидше. Скочивши до вагона, опустилася на вільне місце й заплющила очі. Треба потерпіти. Зараз полегшає, ще трохи. Вона повторювала це подумки, аби тільки не завити вголос. За вікнами пропливали зупинки, а вона сиділа, не розплющуючи очей, і намагалася втриматися, поки трамвай віз її далі від Ірини.

За дві зупинки справді трохи відпустило. На роботу Оксана прийшла вже порівняно спокійною, певна, що Іра все вигадала, бажаючи їй допекти. Інакше… Інакше це був кінець.

Робочий день вона витримала сяк-так. Удома Віктора ще не було. Оксана пройшла до спальні й, сама не розуміючи навіщо, почала обшукувати її, зазираючи в кожен куток. За цим її й застав чоловік.

— У нас генеральне прибирання? — пожартував він.

— Приблизно, — озвалася вона, суворо глянувши на нього. — Намагаюся зрозуміти, за що мені все це. Чим я заслужила таке життя?

— Ти про що? — Віктор одразу посерйознішав.

Оксана зітхнула, випросталася й подивилася йому у вічі.

— Сьогодні я зустріла Іру. Вона сказала, що ви з нею тут…

Договорити не вийшло — зірвався голос. Оксана й далі дивилася на чоловіка, і майже відразу їй стало ясно: Іра не збрехала. Притиснутий до стіни, Віктор ніколи не вмів переконливо викручуватися. Тепер його погляд метався, на лобі виступив піт, вуха налилися червоністю.

— Нічого не було! — поспішно сказав він. — Нехай спершу доведе.

Заплющивши очі, Оксана якийсь час стояла нерухомо. Потім знову взялася перебирати речі. Що вона шукала? Докази? Безглуздя. Яка ж вона безмозка гуска: переконала себе, що одна зрада ще нічого не означає, що інші через це проходять і потім спокійно живуть разом. Вона ж увесь день твердила собі, ніби Ірина збрехала лише для того, щоб завдати їй болю. Тепер Оксана перебирала білизну й речі, наче відповідь могла заховатися в одному з кутків спальні.

Вийнята з шафи постільна білизна лежала стосом. У куточку підковдри пальці намацали щось тверде. Оксана просунула всередину руку й дістала сережку. Знайому до болю: цю пару вона сама подарувала Ірині торік.

І хто тільки вигадав, що білизну можна не прасувати? Раніше Оксана неодмінно знайшла б сережку — вона завжди прасувала підковдри з обох боків. Від цієї звички її відучила все та ж Ірина: якось посміялася зі старомодності подруги, пояснила, що в наш час такою дурницею вже ніхто не займається.

Сережка навряд чи опинилася тут випадково. Ірина підклала її навмисне? Мабуть. Хоча могла й загубити. Тепер це мало що змінювало. Цілий день Оксана намагалася переконати себе, що почула безглузду брехню, а в руці тримала гірку правду. Треба було зрозуміти, як їй тепер узагалі жити на цій землі.

— Доказу хотів? Ось тобі.

Вона кинула сережку під ноги Вікторові й, навіть не глянувши на нього, вийшла зі спальні до передпокою.

— Ксюшо, ти що? Невже якась сережка щось доводить? — чоловік вибіг слідом.

Спершу Оксана не відповідала. Потім підвела голову й подивилася просто на нього.

— Ти здатен сказати мені правду?

— Так, — кивнув Віктор.

— Навіщо ти зрадив мене ще раз?

Він шумно вдихнув.

— Я не…

— Навіщо, Вікторе? Чому?

Під її невідступним поглядом він похнюпився.

— Не знаю. Якось випадково вийшло. Після твого відходу мені було жахливо погано. Думав, ти мене не пробачиш, додому вже не повернешся. Мабуть, тоді й вирішив, що втрачати більше нічого. Оксано, я шкодую. Ти навіть уявити не можеш, як.

— І куди мені подіти твої жалкування? Постав себе на моє місце. Якби я була з твоїм другом, зміг би ти потім жити зі мною?

Віктор із жахом подивився на неї.

— Я… мабуть, спробував би з цим змиритися.

— Не вигадуй. Ти б цього не прийняв. Ніколи.

Більше вона нічого не сказала й вийшла з квартири. І раптом стало легше, ніж за всі останні три місяці, коли Оксана намагалася зображати благополучне сімейне життя…