Оксана несподівано приїхала на дачу до подруги, але побачила там машину чоловіка

Ночувати вона прийшла до матері, але щось пояснювати відмовилася. На диво, заснула міцно. Навіть сни були райдужними, зовсім не схожими на те, що відбувалося наяву. Мати не домоглася від неї ані пояснень, ані подробиць; Оксана лише залишилася в неї на ніч, не бажаючи повертатися до квартири, де був Віктор.

Ледве вранці Оксана дісталася роботи, як до неї з розпитуваннями підступила Людмила.

— Слухай, може, знаєш когось, хто полетів би зі мною в Луговець? Тільки збиратися треба швидко: завтра вранці виліт.

— Що? — здивувалася Оксана.

— У сестри перелом ноги, складний, зі зміщенням. Це ж треба було примудритися! А завтра ми їдемо на море. Номер оплачений на двох, гроші не повертають — брали гарячі путівки. Тепер шукаю, хто замість моєї недолугої сестрички поїде.

— Надовго?

— Усього на вісім днів. Тур гарячий, обійшовся недорого. То маєш когось, хто встигне зібратися?

— Маю, — кивнула Оксана.

— Справді? Кого? — Людмила навіть розгубилася. — Я, звісно, зараз рада будь-якій компанії. Але все-таки жити доведеться в одному номері…

— Зі мною зможеш ужитися?

— З тобою? Зачекай, у тебе ж відпустка тільки наприкінці липня!

— Зате відгулів назбиралося. Візьму їх зараз і поїду з тобою. Якщо ти згодна.

— Я-то згодна. Ти не жартуєш?

— Анітрохи. І, між нами, Людочко: цілком можливо, ти цією пропозицією врятувала мені життя.

Наступного дня перед Оксаною вже було море. Вона стояла на готельному балконі, дивилася вдалечінь і з насолодою підставляла сонцю обличчя. Поруч з’явилася осяйна Людмила.

— Ну що, задоволена нашими апартаментами?

— Ще б пак! Таке відчуття, ніби я тисячу років моря не бачила. Людо, дякую тобі. Справді.

— Ти мене весь політ дякувала. Що сталося? З чоловіком посварилася?

— Розповім, Людочко, обіцяю. Тільки пізніше. Не хочеться псувати такий ранок.

— Домовилися. Тоді пропоную зробити його ще кращим — відзначити приїзд!

З-за спини Людмили з’явилася пляшка шампанського.

— Людо, зараз же десята ранку! — Оксана недовірливо скосила на неї очі.

— Уже 10:40. І взагалі, ми відпочиваємо, тут інші правила. Десята ранку, десята вечора — яка різниця?

— Переконала, — засміялася Оксана. — Відкривай.

Увесь день вони провели на пляжі, а ввечері влаштувалися за столиком у кафе. Там Оксана й розповіла, що з нею сталося.

— І ця жінка ще називалася твоєю подругою! — обурилася Людмила. Кілька секунд вона думала, а потім заговорила жвавіше: — Знаєш, які тобі зараз потрібні ліки? Курортний роман!

Оксана пирснула зі сміху.

— Авжеж. Тільки про романи й мрію.

— А ти не смійся, я в цій справі фахівчиня. Мій колишній покинув мене з трьома дітьми, то я йому за тиждень заміну знайшла. Він же розраховував, що я нікому не буду потрібна: не вийде з коханкою — можна назад повернутися. Не вийшло! Ми з Андрієм досі разом, ти знаєш. Моїх дітей любить, як рідних, мене любить. От і зараз сам із ними залишився, поки я відпочиваю. Каже, жінці треба іноді вириватися з повсякденних турбот. Тож іще невідомо, як усе обернеться. Може, й у тебе зрештою на краще. Ти роззирнися — раптом він зовсім поруч.

— Хто?

— Людина, з якою тобі буде легше пережити зраду чоловіка.

Відтоді Людмила взялася влаштовувати її знайомства. Раз у раз вказувала на чоловіків, здебільшого на постояльців готелю, яких вважала самотніми. Оксані це швидко набридло: їй хотілося тиші й спокою, а зовсім не любовних пригод.

На третій день за сніданком Людмила нахилилася до неї й гучним шепотом повідомила:

— Глянь, новий з’явився. Мабуть, щойно приїхав. І снідає сам.

— Може, дружина після літака відсипається, — стомлено заперечила Оксана. — Те, що він сидить сам, нічого не означає.

— Ні, я впевнена: без дружини. Ну поглянь хоча б! Чоловік видний.

Оксана подивилася, куди показувала Людмила, й ахнула.

— Ти чого?

— Ми знайомі, — пошепки пояснила вона.

— Так? Хто він? Одружений?

— Не знаю. Стільки років не бачилися.

— От і з’ясуєш. Навіть приводу вигадувати не треба, щоб підійти.

— Людо, не вийде. Привітатися я, звісно, можу. Але для твого курортного роману Денис не підходить.

— Чому? Що з ним не так?

— Він був одружений з Іриною. Її перший чоловік, вони ще молодими розлучилися…