Оксана прийшла на зустріч випускників у старому одязі, але здивування однокласників перервала поява охорони

Вона теж розповіла йому про довгий шлях до своєї нинішньої роботи. Про чергування на реанімаційній машині швидкої допомоги, про перенавчання, про сертифікати, які довелося отримати для роботи в повітрі. Тепер її ім’я знали в санітарній авіації, але до цього були навчання й безліч днів поруч із хворими. Своєї любові до неба вона від Миколи не приховувала.

— Мені так зрозумілий той рядок, який ти запам’ятав, — сказала вона. — Тільки небо одне нікого не зрадить.

Про колишнього чоловіка Оксана говорила скупо. Подробиць зради не перебирала, але в тому, що вона з нею зробила, зізналася чесно:

— Я його любила так, що довго не могла повірити: він справді це зробив. Потім, варто було відчути до чоловіка щире тепло, я намагалася відійти подалі. Боялася знову довіритися й знову бути зрадженою. Другого такого разу я б не витримала.

Микола не став утішати її й запевняти, ніби тепер усе неодмінно складеться інакше. Вони пізнавали одне одного неквапом, наче шкільної парти на двох у них ніколи не було, а знайомство почалося лише в ресторані, серед повітряних кульок із безглуздим написом: «двадцять років — це не вік».

Касю він попросив до лікарні не привозити. Дівчинка залишалася в його батьків у Радоліссі, і йому не хотілося лякати її своїм виглядом серед лікарняних стін. Бабуся з дідусем знайшли для онуки казкове пояснення: тато вирушив далеко рятувати принцесу, яка потрапила в біду. Переможе ворогів — і повернеться по доньку.

Лариса Іванівна іноді навідувала Миколу, приносячи домашню їжу й незмінні апельсини. Від неї він і дізнався про свою казкову подорож. Сміявся довго, від душі.

— Ну й вигадниця моя мама! Зробила з мене лицаря, який рятує принцесу. А лицареві сил ледве вистачає до туалету дійти.

— Принцеса після гелікоптера й нескінченної вервечки пацієнтів туди ще добирається бадьоро, — підхопила Оксанка. — Тільки потім ризикує заснути просто на місці. Гарна парочка, одне за одного краще.

Історії кохання складаються в людей по-різному. Навіть помітивши в них схожість, не варто шукати повторення чужої історії.

Відновлення йшло повільніше, ніж хотілося Миколі. Дивувало інше: робота майже перестала займати його думки. Він не винаходив нічого нового й не шукав способів поліпшити попередні розробки. Лежав у палаті, цілими днями чекав повернення Оксанки з роботи, а коли вона приходила, радів тому, що вона поруч.

Оксанка біля нього одразу відтавала. Доглядати Миколу їй подобалося неймовірно. Вона хотіла, щоб він швидше одужав, і водночас боялася одужання. А раптом ця хімія між ними має магічну силу тільки в лікарні? Він повернеться додому, і весь солодкий осад їхньої близькості розчиниться в сірих кислотних буднях.

Хоч як вилася мотузочка, її кінець таки показався на обрії. Лікар обговорив з Оксаною виписку й призначив день, коли Микола зможе поїхати додому.

— Колего, до вашого вміння рятувати я ставлюся з величезною повагою. Серед медиків про вас легенди розповідають, і ваш друг — ще одне підтвердження, що недарма. Але швидкого дива обіцяти не стану. Миколі Степановичу я поки не раджу повертатися до роботи. Великих навантажень він не витримає. Потроху брати участь у консультаціях — інша річ, це допустимо. І зовсім занудьгувати йому не дасть.

Із лікарні вони вирушили до Миколи. Він запропонував Оксанці переїхати до нього, і заперечувати вона не стала: так їй самій було спокійніше.

Уранці, поснідавши, Оксана бігла до свого гелікоптера. Сніданок готувала Лариса Іванівна, яка рішуче взялася за хатні справи.

— Думаєте, мої хороші, я в хатні робітниці не годжуся? Усе в мене вийде. Ще милуватиметеся!

Через пару тижнів, у вихідні, вони поїхали до Радолісся. Кася вийшла назустріч, на мить зупинилася, а потім обхопила руками ноги Оксани.

— Ти моя мама! Тато казав, що ти повернешся й знову будеш із нами. Я на тебе чекала. Я вірила.

Оксана обійняла дівчинку. Від цих слів вона розчулилася до сліз.

— Так, рідна, ти вгадала. Я твоя мама. У мене було стільки справ, я була дуже-дуже зайнята. Але тепер звільнилася, і ми будемо разом. На нас іще стільки всього чекає!

Роман сидів у барі й напивався, мов порося. Приводом була випадкова зустріч напередодні: на ювілеї приятеля в ресторані він побачив колишню дружину…