NeSkazanoІсторії, які торкаються серця
Нова дружина приїхала разом із Романом забрати останнє в його колишньої дружини

у Люди та долі

Нова дружина приїхала разом із Романом забрати останнє в його колишньої дружини

Вигадана художня історіяУсі персонажі та події вигадані

МоваОбрати мову
Налаштувати текст
Розмір тексту
Відстань між рядками
Фон для читання

Склянка вдарилася об стіну, впала й лише тоді розбилася. Кухнею розлетілися три великі уламки й кілька дрібних, майже непомітних. Роман устиг подумати, що недарма взув капці. Він через силу всміхнувся, ступив до Ліди й розкинув руки.

— Лідо, ну чого ти? Заспокойся. Нічого страшного не сталося. Тобі зараз узагалі не можна хвилюватися.

Він міцно притиснув дівчину до себе, не даючи їй дотягнутися до чогось іще.

— Можна! — зірвавшись на фальцет, вигукнула Ліда крізь сльози й спробувала вдарити його рукою. — Ще й як можна! Я не хочу цієї вагітності, не хочу народжувати. Усе одно доведу себе!

Роман важко зітхнув. Скандали не вщухали вже три дні. Він сподівався, що Ліда поступово заспокоїться, навіть освідчився їй, а напередодні вони подали заяву до РАЦСу. Та наречена відступати не збиралася: щойно дізнавшись про вагітність, вона зажадала переривання.

Роман намагався переконати її взагалі не робити переривання. Він обіцяв, що стане дитині добрим батьком і в усьому допомагатиме коханій Лідочці. Але Ліда не слухала: кричала, ніби вагітність і пологи зіпсують їй фігуру, ніби вона помре під час пологів, і наводила ще безліч доводів, які здавалися Романові безглуздими. З кожним днем у нього лишалося дедалі менше сил і бажання її заспокоювати. Мир наставав тільки вночі, а вранці сварка починалася знову.

— Гаразд, Лідо. Хочеш зробити переривання — буде по-твоєму. Але спершу ми разом підемо до лікаря.

— Навіщо? Щоб ви вдвох узялися мене переконувати? Я все одно не піддамся.

— Лікар має тебе оглянути й узяти аналізи. Ти ж розумієш, що без цього нічого не зроблять.

Нова дружина приїхала разом із Романом забрати останнє в його колишньої дружини

Ліда раптом завмерла: слова Романа подіяли. Вона кивнула, і крізь сльози на її обличчі проступила усмішка.

— Як же добре, що поруч зі мною така доросла, спокійна й розсудлива людина.

Просто з консультації Ліду швидка відвезла до лікарні. Романові сказали лише, що з вагітністю щось не так, проте до пуття він нічого не зрозумів. Щойно дівчину доправили до стаціонару, її одразу поклали на операційний стіл.

Через два дні Роман приїхав її провідати. Ліда вийшла до нього щаслива, з усмішкою.

— Кохана, як ти? Я так радий, що ми вчасно звернулися до лікаря й усе минулося.

— А я як рада! Тепер мені більше нічого боятися. Коли ти забереш мене звідси? Я додому хочу.

Коли Ліда повернулася з лікарні, Роман нарешті зміг зітхнути з полегшенням. Втрата дитини все ж засмучувала його, але він переконував себе: вони ще постараються, і в них буде інше маля. Ліда ж, здавалося, зовсім не переживала через те, що сталося. У домі знову запанували мир і кохання, а сама вона стала колишньою — веселою дівчиною, в яку він зовсім недавно закохався.

Через деякий час після весілля Роман заговорив про дитину. Ліда здивовано знизала плечима.

— Хіба я тобі не розповідала? Лікарі попередили, що після тієї операції в мене більше не буде дітей.

Вона сказала це так буденно, що Роман не відразу вловив сенс. Усвідомивши почуте, він насупився й докірливо подивився на дружину.

— Ні. Ти мені нічого такого не казала.

— Та ти забув! Звісно, казала, — поспішно мовила Ліда. — Одразу після виписки. Пам’ятаю, ти лише плечима знизав і промовчав.

Роман силкувався відновити в пам’яті ту розмову, але був певен: нічого подібного між ними не відбувалося. Ліда пригорнулася до нього.

— На мою думку, тут немає через що так переживати. Я знаю, як сильно ти хочеш дитину, і сама хочу нашого спільного малюка. Чесно-чесно. Я завжди боялася вагітності й пологів, а коли дізналася, що цього більше не буде, мені одразу стало легко й спокійно. Сусідки по палаті вирішили, ніби я засмутилася, почали втішати й підказали вихід. Зараз же є сурогатне материнство. Так, це недешево, зате з грошима в нас усе добре, ти багато заробляєш. А якщо ми не хочемо впускати в сім’ю чужу жінку, можна всиновити немовля. Мені не доведеться народжувати, а дитина від самого народження буде нашою.

«Нашою? Нічого подібного», — подумав Роман, проте вголос заперечувати не став. Він усміхнувся й схвально кивнув.

— Яка ж ти в мене молодець. Усе чудово придумала.

Він серйозно взявся за пошуки сурогатної матері, але тепер уже запротестувала Ліда…

Коментувати

Яке враження залишила історія?

Оберіть одну реакцію — її можна змінити.

Обговорімо разом

Які почуття залишила ця історія?

0

Коментар публікується одразу після автоматичної перевірки. Не додавайте посилання, рекламу, погрози чи особисті дані.

Ваш відгук — частина розмови

Ім’я одразу створить для вас особливий аватар.

Додайте емоцію

Завантажуємо коментарі…