Галя переплутала поверхи в лікарні, але випадково почула розмову свекрухи з лікарем

Жанна закотила очі, стиснула губи й невдоволено цокнула язиком. Такої відповіді на своє запитання Світлана не чекала.

— Мамо, ну хоч ти не починай! Бабця зранку примчала, майже годину виносила мозок і мені, і Денисові. Потім пішла тітці Оксані дзвонити: ваш синок мою онуку по задвірках водить, вжийте заходів. Уже мало не зібралася заяву до поліції нести. Так, упала, руку зламала. На льоду з кожним буває! Так, вкусив собака, то мені щеплення зробили. Навіщо з цього влаштовувати цирк вселенського масштабу?

Світлана від такого напору навіть рота прочинила. Донька ніколи не вирізнялася особливою поступливістю, але такого вона від неї все-таки не чекала.

— Оцінки мої подивися, якщо не віриш, — додала Жанна вже тихіше. — Коли всякою сумнівною дурнею займаються, вчитися ніколи.

— Пробач. Я за тебе хвилююся, — Світлана опустила очі. — Ми з батьком тільки й робимо, що працюємо. Про тебе зовсім забули.

— Я ж не маленька, мамо. Уже пельмені собі зварити зумію, — добродушніше відповіла донька.

— Мені здалося… Та гаразд, — Світлана нахилилася обійняти її. — А додому коли відпускають?

— Наче сьогодні, якщо нічого не зміниться, — Жанна знизала плечима. — Я автобусом дістануся, не хвилюйся. Тобі б краще виспатися.

Світлана відразу позіхнула, наче підтверджуючи її слова. Та й без того було ясно: на ногах вона трималася насилу.

— Добре. Тільки дзвони, якщо щось знадобиться.

Замість відповіді Жанна підняла великий палець здорової руки.

Віктор поїхав на роботу рано. Коли Світлана прокинулася, поруч лишилися прим’ята подушка й скинута ковдра: отже, вночі чоловік таки лягав. Додумати цю думку не дав дзвінок у двері. Вона накинула халат, сяк-так влучила ногами в капці й поквапилася відчиняти.

— Раїсо Петрівно? Доброго ранку. У вас щось сталося? — Світлана трохи здивувалася, побачивши свекруху на порозі.

— Здрастуй, Світлано, — відповіла та, заходячи до передпокою. — Жанна вже повернулася? Дзвоню їй, дзвоню — не відповідає.

— Вона ще в лікарні. Учора лікар вирішив потримати її додаткову добу, — розсіяно пояснила Світлана, пропускаючи гостю. — Після щеплення трохи піднялася температура. Мабуть, спить, ранок же ранній. Якби було щось небезпечне, нам би повідомили.

Свекруха невдоволено скривилася. За кілька хвилин вони сиділи на кухні перед завареним Світланою чаєм і тарілкою пиріжків.

— Коли Жанночку відпустять, неодмінно передай їй це. Нехай прочитає, — Раїса Петрівна вийняла із сумки маленьку книжку й поклала на стіл.

— Не думаю, що Жанні потрібне таке читання, — Світлана покрутила книжечку, оглянула обкладинку. — Вона нічого з того, що тут засуджують, не робить.

— Однаково дай. Нинішні діти живуть своїм розумом, нас слухати не хочуть. Може, хоч совість озветься. Я вранці в церкві була, батюшка порадив.

— Я вас поважаю, Раїсо Петрівно, але це вже занадто. — Світлана відсунула книжку. — Доньку я виховую як належить. У вас немає підстав її підозрювати.

Прозвучало впевнено. Шкода, сама вона не могла повірити власним словам із такою самою твердістю.

— Світо, тобі що, байдуже, що буде з донькою? — Свекруха вирішила достукатися до совісті невістки. — Чекаєш, поки вона знову щось собі зламає? Або через рік-другий узагалі бозна-що? Пристойна дівчина ввечері в брудному лахмітті не заявиться, від старших не відмовчуватиметься й брехати їм теж не буде.

— Чому ви взагалі вирішили, що Жанна вам бреше? — За обуренням Світлана намагалася приховати страх.

— Бо я дивлюся й помічаю. Ти ночами працюєш, а я тут допомагаю. Вітенька попросив підхопити господарство, мені й самій приємно. Так-от, Жанночка пізно повернулася раз, потім два, потім три. Питаю, де була. Відповідає: у репетитора. Тільки після репетитора, Світо, земля на колінах і бруд під нігтями не залишаються. У новинах таких учителів показують: пошлють дітлахів по задвірках нишпорити, а поліція й розбиратися не стане, кого саджати.

Від цього недвозначного натяку Світлані стало холодно.

— Може, ти вважаєш, що я стара дурепа й усе вигадую? — вела далі Раїса Петрівна. — Нічого подібного. Наступного дня я зателефонувала до школи, спитала, хто додатково займається з Жанночкою. Класна керівниця дала телефони всіх учителів, які готують випускників. Так от, вона ні до одного з них у ті дні не приходила. Ти розумієш, Світо?…