Іра намагалася поговорити з чоловіком про його вечірні зникнення, а потім вирішила перевірити його слова за допомогою радіоняні

Радість за подругу була справжньою, хоча до неї домішувалася заздрість. Ірі теж хотілося такого відпочинку — хоч два-три дні, коли не потрібно безперервно займатися малюком.

Коля того дня знову повернувся з роботи пізно. Останнім часом Іра дедалі частіше зустрічала його о такій порі.

— Ну, як ви тут? — запитав він.

— Я з Танею розмовляла. Уявляєш, батьки Степана забрали маленького Рому, Степан теж поїхав, а вона залишилася сама. Гуляє містом, відпочиває… Заздрю їй, знаєш? Мені б теж хоч на пару днів від турбот відірватися. Шкода, що твої батьки так далеко живуть.

— Не засмучуйся, люба. Богдан трохи підросте, і з’їздимо до них, онука покажемо. Вони напевно погодяться ненадовго з ним залишитися. А ми з тобою в кіно виберемося чи на якусь екскурсію.

— Так, я теж сподіваюся, що вдасться, — засмучено погодилася Іра.

Іра подумала, що він її не зрозумів. Вона думала про вільні дні тут, у знайомому місті, де знала кожен куточок і могла зустрітися зі знайомими. Хотілося пройтися торговельними центрами, зазирнути в старі місця й побачити нові — без поспіху, без потреби квапитися додому. Знати, що син під наглядом і з ним усе добре.

Чуже місто, кіно, екскурсії — зовсім не те, про що вона мріяла. Та ще й увесь час разом із Колею. Іра любила чоловіка, але їй хотілося ненадовго залишитися самій, встигнути скучити за ним і за Богданом, а потім із радістю повернутися до них. Вона уявляла, що саме так повернеться до своєї сім’ї Таня.

Перед сном Іра знову згадала подругу. Усе-таки пощастило їй.

Наступного дня дощ не вщухав, і вийти погуляти не вдалося. Щоб син хоч так побув на повітрі, Коля допоміг вивезти візочок на лоджію. Після цього майже весь день провів біля телевізора: після перегонів був футбол, потім ще один матч.

Іра спробувала скласти йому компанію, але надовго її не вистачило. Дивитися, як футболісти бігають полем, а невідомі їй люди в шоломах ганяють на болідах, виявилося нудно. Уболівальницею вона не була. Якщо вже день похмурий і все одно доводиться сидіти вдома, можна прибратися — з таким рішенням вона й узялася до прибирання.

Під кінець другого матчу настав пізній вечір. Богдан спокійно спав у ліжечку, й Іра раділа, що тепер вони з чоловіком нарешті залишаться вдвох. Але Коля раптом почав збиратися.

— Ти куди? — здивувалася вона.

— Ірочко, вибач. Товариш написав, просить терміново приїхати, допомогти йому треба. Я постараюся швидко повернутися. — Він випалив пояснення скоромовкою й уже взувався в коридорі.

— А більше допомогти нікому? — Іра ображено надула губи. — Я думала, хоч цей вечір разом проведемо.

— Якщо він мені написав, значить, мабуть, нікому, — знизав плечима Коля. — Ми ще побудемо вдвох, не хвилюйся. Але я ж не можу залишити людину в біді через те, що ми збиралися вдома посидіти.

— Ну гаразд, — неохоче поступилася Іра. — Тільки не затримуйся, будь ласка. Я чекатиму.

Іра знову заснула раніше, ніж він повернувся. Коля прийшов лише під ранок. Звук вхідних дверей, що відчинилися, розбудив Іру.

— Там щось серйозне сталося?

— Усе нормально, — кивнув він, залишивши її запитання без відповіді. — Спіть іще, рано ж.

Пару годин Іра пролежала в напівдрімоті, а остаточно прокинувшись, вийшла у велику кімнату. Коля спав на дивані, розкинувши руки, й усміхався уві сні. Вона здивовано подивилася на нього: точнісінько як дитина. Сердитися на такого сонного, задоволеного чоловіка вже не виходило.

Будити його Іра не стала. Нехай відпочине, а коли виспиться, сам розповість, що було вночі.

Невдовзі Богдан почав кривитися — так він зазвичай поводився перед пробудженням. Щоб син не розплакався й не розбудив Колю, Іра підхопила його на руки й понесла годувати. Потім швидко одягла, поклала у візочок і вирушила по дитяче харчування.

— Сьогодні з малюком прийшли? — усміхнулася знайома нянечка, яка видавала продукти.

— Так. Чоловік спить, вирішили його не будити.

— Правильно вирішили. Мужикам відпочинок теж потрібен, навіть більше, ніж нам. У цьому сенсі вони слабка стать.

Харчування вирушило в сумку-холодильник, яка постійно висіла під днищем візочка, а Іра повезла сина в парк. Так рано людей було небагато. Перед роботою господарі вигулювали собак, кілька спортсменів бігали й займалися на майданчику з вуличними тренажерами. Працівники міського господарства складали у великі мішки сміття, що залишилося звечора…