Іра намагалася поговорити з чоловіком про його вечірні зникнення, а потім вирішила перевірити його слова за допомогою радіоняні

Іра дослухала його. Якийсь час вона мовчала, перш ніж відповісти.

— Я народила тобі сина заради нашого кохання. Мабуть, ти цього не оцінив. Тепер мені все зрозуміло. Якщо вона залишила свою дитину, ти тим паче можеш залишити нашу. Я правильно міркую?

— Так.

— Коли ж ти збирався мені все сказати?

— Збирався найближчим часом попросити розлучення.

— Вважай, що ти його отримав, — сказала Іра, знизавши плечима й намагаючись здаватися байдужою. — Я згодна. Ти вільний, іди до свого шкільного кохання. Тільки тієї відданості, того тепла, які в нас були, ти там не знайдеш. У цьому я впевнена. Хто зрадив одного разу, зрадить і вдруге.

— Ти нічого про неї не знаєш! Таня не така! — запально заперечив Коля.

Він попрощався й різко повернувся до дверей. Вийшовши з квартири, грюкнув ними за собою.

Ім’я іншої жінки боляче різонуло Іру. Але навіть собі вона тоді не зізналася, наскільки боляче було почути від чоловіка саме це ім’я.

У школі їх із Танею вважали майбутніми чоловіком і дружиною. Про їхнє кохання знали вчителі, знали всі однокласники; у старших класах їх навіть перестали дражнити нареченим і нареченою. Що тут образливого, якщо після школи вони все одно одружаться? Так думали всі навколо, так думав і сам Коля.

На випускному Таня запросила його на білий танець. Під час танцю вона запропонувала йому на вухо:

— Давай підемо звідси, втечемо кудись?

— Із випускного? — здивувався Коля. — Такий вечір буває раз у житті.

— Тобі тут не подобається? Це наш останній вечір разом, — сказала вона, сумно дивлячись йому в очі.

Коля зупинився посеред танцю.

— Останній? Чому? Що ти маєш на увазі?

— Завтра в мене заручини. А за пару місяців я вийду заміж за іншого.

Йому здалося, що він недочув. Вона виходить заміж? Отже, більше його не кохає? Хто цей чоловік і чому вона обрала його? Запитання тіснилися в голові, але жодного Коля не міг вимовити. Зізнання Тані настільки його приголомшило, що слова не знаходилися.

— Ти так і мовчатимеш? — запитала вона.

— За кого? — нарешті вимовив він.

— Його звати Степан. Він старший за нас. І добре до мене ставиться.

— Я думав, заміж виходять, коли кохають…

Договорити Коля не зміг, але Таня зрозуміла його й похитала головою.

— З коханням, звісно, приємніше. Тільки для шлюбу воно не обов’язкове.

— А я? Хіба ми з тобою не збиралися одружитися?

Таня всміхнулася. Її погляд обійшов танцювальну залу: однокласників, людей, які влаштували цей вечір, учителів і батьків, які теж були на випускному.

— Це вони нас одружили у своїх думках. А ми самі хоч раз обговорювали весілля? Згадай.

— Ні, — насилу визнав Коля.

Вона мала рацію. Він був упевнений у їхньому майбутньому, хоча про весілля вони не розмовляли.

— І знаєш, чому? — продовжила Таня. — Мої батьки однаково не дозволили б мені вийти за тебе. Вони давно домовилися зі своїми друзями, що я стану дружиною їхнього сина. У нас дотримуються родинних традицій, тому моїм чоловіком буде Степан.

— Але ж ти його не кохаєш!

— І що? — Таня знизала плечима. — Він буде хорошим чоловіком. Надійним, відданим.

— Я теж міг би.

— Можливо. Тільки з тобою не можна бути впевненою заздалегідь.

— А з ним можна?

— З ним можна. За ним стоять наші родини й тисячолітня історія предків; навряд чи він наважиться їх зганьбити. Коли я пізнаю його як хорошого чоловіка й батька, у мене теж з’являться почуття до нього. Якщо ж цього не станеться, обійдемося без взаємного кохання. Він мене кохає, я його — ні, але це не завадить нам створити міцну сім’ю.

— Таню, ти сама себе чуєш? Наче ми живемо в XIX столітті й не можемо ні обирати, ні вирішувати за себе!

— Ми й у двадцять першому цього не можемо, — відповіла вона із сумною усмішкою.

— Ти будеш із ним нещасна.

— Чому ти так вирішив? Степан турботливий, хороший чоловік. Він старший, устиг більше побачити, більше знає. Родина в нього заможна, нам завжди зможуть допомогти. І він знає про мої почуття: я його не кохаю, він мені подобається, ми дружимо. Це не заважає нам добре ставитися одне до одного…