Капітан літака вийшов до пасажирів і попросив уваги

Оксана підвела очі на старого.

— Не дивіться на мене. Він у шістнадцять років поїхав, відтоді ми з матір’ю його не бачили.

Жінку йому було шкода.

— А далі? — Максим не міг спокійно всидіти.

— Сусіди шепотілися. Мама спершу сердилася, потім змирилася. Грошей ні на що не вистачало, не знаю, як вижили. Ти пішов у садочок, я стала шити людям, з’явився заробіток. Хотілося, щоб ти був щасливим, не тягнув лямку, як я.

Вона знову заплакала.

— Чому ж ти більше не вийшла заміж?

— Спочатку думала: кому я з дитиною потрібна? Потім уже й самій не хотілося.

Оксана теребила скатертину.

— Виходить, ти мій онук! — Андрій схопився.

— Виходить, так, — відповів Макс, дивлячись на свої руки.

— Ну, годі сумувати! Тут радіти треба! — Старий заплескав у долоні.

— Комусь — так, — кивнула Оксана.

— Треба тебе з Ларисою познайомити, — запропонував Андрій онукові.

— Так, — Макс підвівся.

— А ти як живеш?

Тепер старий хотів більше дізнатися про нього.

— Закінчив школу. Мама старалася, щоб мені ніщо не заважало вчитися. Потім вступив до льотного училища. Зараз я льотчик.

— Є чим пишатися.

Андрій потиснув йому руку.

— У мене дружина, двоє дітей. Живемо в іншій країні.

— То в мене ще й правнуки є! — Старий усміхався на весь рот.

— Виходить, є.

Макс обійняв матір.

— Збирайтеся, поїдемо, — Андрій підвівся з-за столу.

— Куди? — Оксана ще не могла розібратися в усьому, що сталося.

— До села, куди ж іще!

Він уже взувався.

— Гаразд.

Макс вийшов на подвір’я й завів машину. Дорогою всі мовчали, кожен думав про своє.

— Ларисо, поглянь, кого я привіз! — покликав Андрій, заходячи до кімнати.

Дружина лежала на ліжку із заплющеними очима.

— Що з нею? — занепокоївся Максим.

— Ларисо!

Андрій кинувся до ліжка. Але вона вже померла.

— Треба когось покликати, — розгублено промовив Макс.

— Як же так… Не дочекалася. Усього двох днів не дочекалася…

Старий заплакав. Він раптом ніби поменшав, ноги ослабли. Максим вибіг кликати сусідів. Ті викликали місцевого лікаря; приїхавши, він підтвердив смерть.

— Залишіться. Поховаємо мою дружину по-людському, — попросив Андрій нових родичів.

— Я залишуся, — Макс повернувся до матері.

— Гаразд. Я теж…