Капітан літака вийшов до пасажирів і попросив уваги

Оксана знову плакала.

Після похорону Андрій не міг оговтатися. Як жити самому, без вірної супутниці? Стільки пережили разом, стільки пройшли. Сльози не припинялися.

— Не вбивайся так. Усі там будемо, — онук присів біля його ніг.

— Знаю. А нічого з собою вдіяти не можу.

По зморшкуватих щоках, як і раніше, текли сльози.

— Полетіли до нас, — запропонував Макс.

— Це куди?

— До моєї родини, до онуків! — Він схопився.

— Мені вже он куди пора. До Лариси.

Андрій показав у бік кладовища.

— Ти чого таким песимістом став?

Максим насилу впізнавав того діда, який недавно сидів у нього вдома.

— А що мені без неї? — старий підвів очі.

— Обіцяю: якщо щось станеться, привезу тебе сюди.

— Гаразд. Коли летіти?

Бажання побачити правнуків усе-таки переважило горе.

— Через тиждень рейс. До цього часу чекаю на тебе.

Вони обійнялися на прощання, і Максим поїхав. Андрій зібрався швидко, взяв лише найнеобхідніше. Коли він приїхав, онук уже чекав.

— Діду, давай до магазину з’їздимо. Куплю тобі нормальний одяг.

— А моя чим погана?

— Та ні, я…

Макс не знайшов, що відповісти.

— Тоді й говорити нічого. Ти казав, у вас спекотно. Буду в самих трусах хизуватися! — засміявся старий.

— Гаразд, — розсміявся й онук.

В аеропорту Максим купив дідусеві квиток у бізнес-клас. Андрій летів уперше, але страху не було. Цим великим залізним птахом керував його онук — старий пишався ним.

— Пропустіть!

До бізнес-класу вбігла огрядна жінка й звернулася до стюардеси:

— Пересадіть мене сюди з дітьми.

— На якій підставі?

— Чому цей старезний дід тут сидить, а мої дітки там задихаються? — Вона вказала на Андрія.

— Як ви можете так казати? — заступилася за нього стюардеса.

Старий бачив звернені до нього погляди, помічав, як на нього показують пальцями. Дарма відмовився від нового одягу. Тоді, мабуть, прийняли б за багатого діда, який зібрався відпочити. А тут — латаний одяг, ситцева сорочка, чоботи.

— Ви просто з поля? — запитала дівчина позаду нього.

— Ні, — серйозно відповів Андрій.

Навколо засміялися.

Максиму доповіли про те, що відбувається. Спершу він вичікував, але конфлікт не вщухав, і терпець йому урвався. Він підвівся з пілотського крісла, вийшов до салону, взяв трубку гучного зв’язку й попросив уваги. Пасажири замовкли…