Капітан літака вийшов до пасажирів і попросив уваги

Одного разу на роботі Лариса відчула щось недобре й поскаржилася старшим подругам.

— Дівко, та ти, схоже, дитину чекаєш!

Вони оточили її, навперебій радячи, що робити й які травички пити, щоб усе минуло без болю.

— Андрію, у нас поповнення буде! — оголосила вона, прибігши додому.

— Кохана…

Він не відразу зрозумів, що з ним діється. Усередині здіймалася тепла хвиля, і Андрій лише поступово усвідомив: тепер він стане батьком сімейства. Дбати про дітей він умів — колись йому довелося піднімати двох молодших братів. Ця пам'ять не лякала його, а наче підказувала, що робити далі. Він дивився на Ларису й повторював подумки її новину: незабаром у них буде дитина.

Навіть із великим животом Лариса не сиділа без діла. То годувала худобу, то прибирала подвір'я: сільські турботи не дозволяли цілими днями лишатися вдома.

— Навіщо так надриваєшся? — зупиняв її Андрій, забираючи роботу собі.

— Мені ж не важко, — вона випростувалася.

— Ходімо краще чаю вип'ємо.

Він ніжно торкався дружини, кликав до хати.

Одного вечора Лариса тихо попросила:

— Поклич Іллівну.

Андрій відразу зрозумів: почалося. Він накинув куртку й вийшов із дому. Поки всередині метушилися, майбутній батько сидів на лавці біля палісадника й курив цигарку за цигаркою.

— Вітаємо, татусю! Син! — повідомила Ларисина подруга, що вийшла до нього.

— Син… Дениско, — мрійливо озвався він.

Недокурену цигарку Андрій кинув собі під ноги, розтоптав чоботом і вибіг на ґанок. Лариса лежала з розпатланим волоссям і здавалася сплячою. Та він побачив у неї на руках крихітного сина: той смоктав груди й тихенько сопів.

Дениска, який підростав, батько намагався привчити до праці, а хлопчакові хотілося тільки гасати подвір’ям. Навесні він майстрував кораблики й пускав їх із хлопцями струмком; улітку, поки дорослі працювали в полі, дітвора вовтузилася в соломі.

— Денисе, ти вже великий. Час нам із матір’ю допомагати, — суворо казав Андрій.

— Не хочеться, — тягнув син.

Восени йому належало йти до першого класу.

— Чого ти причепився до дитини зі своєю роботою? — заступилася Лариса з ґанку.

Андрій порався з трактором; руки в нього почорніли від мазуту.

— Хочу, щоб він на техніці розумівся.

— От знадобиться йому — тоді й навчиш…