Капітан літака вийшов до пасажирів і попросив уваги

Щойно закінчився останній іспит, Денис уже стояв на порозі з сумкою через плече.

— Ти хоч пиши, — Лариса поправляла йому куртку.

— Ага.

Синові не терпілося сісти в автобус і поїхати.

— Відпусти його, матір. З богом, — Андрій узяв дружину під руку.

Вони провели поглядом сина, потім автобус, що віддалявся курною дорогою. Стояли, поки він не зник.

— Знову вдвох… — голос Андрія зірвався. — Наче вчора я сидів на цій лавці, курив, хвилювався. Чекав, хто в нас народиться.

— Усе добре, — підтримала Лариса.

Та справи чекати не могли. Андрій подався до ангара, дружина — допомагати подругам.

— Провели свого?

— Так, — сумно відповіла вона.

— Не сумуй. Аби тільки він там справ не накоїв, — докинула сусідка.

— Думала я про це. Та чим допоможеш, коли в голові сама дурня?

Лариса боялася: з таким характером Денис міг накоїти лиха, і добром це не скінчилося б. Тут усі знайомі, можна попросити. У місті заступитися нікому. Вона не хотіла про це думати, а думки все одно поверталися.

У великому місті Денис влаштувався швидко: вступив до училища й заселився до гуртожитку. Він думав, що тепер нарешті почнеться інше життя. Та навчання виявилося все тим самим навчанням, за ним ішла практика, а далі знову треба було працювати. Дуже скоро Дениса почало дратувати все це разом — заняття, практика, потреба щось робити. Саме тоді на екскурсії заводом він познайомився з хлопцем. Той якось запитав:

— Вечір у тебе зайнятий?

— Та наче ні.

— Тоді ходімо з нами. Треба одну справу провернути.

— Цікаве?

— Дивлячись як подивитися, — засміявся приятель.

— Ну, розповідай.

— Там на заводі є деталі, ніде таких не дістанеш. За день я їх відкладу. Потім проберемося й винесемо.

— Та це ж крадіжка!

Хуліганити Денис умів, але наслідків крадіжки боявся.

— Зате потім клопоту не буде. Капусти — завались!

— А, хай буде що буде! Я з тобою.

Вони вдарили по руках.

Увечері довелося пробиратися під бетонною огорожею. Заважав колючий дріт: зачепившись штаниною, Денис ніяк не міг вивільнити ногу.

— Застряг, чи що? — прошепотів приятель.

— Зачепився.

— І навіщо я тебе взяв…

Підповзши до Дениса, він перекусив дріт кусачками. Тихо брязнуло — і знову стало тихо…