Капітан літака вийшов до пасажирів і попросив уваги

— Здрастуй! — Він розкрив обійми, коли молодший брат відчинив двері.

— Ти звідки взявся? — здивувався Сергій.

— У відрядження приїхав, — Андрій увійшов до передпокою.

— Яке ще відрядження? Ти досі працюєш?

— Аякже! Мені без діла не можна.

Він дивився на постарілого брата. Не вірилося: наче недавно носив його на руках, пелюшки міняв.

— Проходь, чого в дверях стояти, — запросив Сергій.

За розмовами на кухні вони засиділися допізна. Кожен розповідав, що сталося за час розлуки; спати пішли вже після півночі.

— Сергію, ти спиш? — прошепотів Андрій.

— Ні, — усміхнувся брат.

— Чого ж ви до нас не приїжджаєте? Взяли б онуків, гайнули в село.

Дивно, що раніше йому самому це не спадало на думку.

— Завтра поговоримо, гаразд?

Невдовзі Сергій захропів. Андрій теж відкинувся, але заснути не міг. Уранці підвівся рано: час було йти за покупками.

У величезному павільйоні він розгубився від достатку. Раніше лежало десять запчастин — одразу знаєш, яка потрібна. Тепер очі розбігалися. Андрій пішов уздовж вітрин, розглядав, торкався, аж поки поруч не з’явився консультант.

— Допомогти вам?

— Та я й сам кому завгодно допоможу.

Старий усміхався, щоб відповідь не сприйняли за грубість, і далі вибирав: діставав деталі, крутив у руках, прикидав.

— Перепрошую, — звернувся до нього молодий чоловік.

— Так? — Андрій підвів очі, вирішивши, що підійшов іще один консультант.

— Чув вашу розмову. Ви сказали, що можете допомогти. А ким працюєте?

— Механізатором, — з гордістю відповів старий.

— Максим.

— Андрій Степанович.

— Приємно познайомитися. Бачу, ви деталі добираєте. Збираєтеся щось конструювати?

— Ні, вирішили в імпортній техніці дещо замінити на звичні деталі.

— Навіщо? Вона ж і так хороша, — здивувався Максим.

— Хороша-то хороша. А з нашими буде краще.

Він говорив із такою гордістю, що мимоволі хотілося слухати. Вони й далі ходили магазином: Андрій розповідав, молодий чоловік уважно слухав.

— Я ж до вас у справі підійшов, а за розмовою забув, — схаменувся Максим.

— Кажи.

Усе потрібне Андрій уже вибрав, залишалося розплатитися.

— Удома є невеликий трактор. Газон ним стрижемо, копаємо, узимку прибираємо сніг. Уже понад рік стоїть. У сервіс відвезти все ніяк ніколи. Може, подивитеся?

Максим чекав відповіді.

— Чому б не допомогти хорошій людині? — усміхнувся Андрій, і по обличчю розбіглися зморшки…