Щедрівки

про ластівку і добрий рік

Ластівка прилітає до хати й кличе господаря: у кошарі народилися ягнята, буде достаток. Ластівку в зимовій пісні пояснюють давніми часами, коли новий рік зустрічали навесні. На цей текст Микола Леонтович створив хоровий «Щедрик» — у світі його знають як Carol of the Bells; уперше його виконав хор Київського університету 1916 року.

місяць, сонце й зорі — господар і родина

Щедрівка з найдавнішими образами: зозуля прилітає до саду, де в трьох віконцях світять місяць, сонце й зорі. Наприкінці виявляється, що місяць — це господар, сонце — його дружина, а зорі — діти. Небесні світила в колядках і щедрівках — пам’ять про дохристиянські зимові обряди.

смішна, щедрують діти

Смішна дитяча щедрівка-примовка: малі щедрувальники перелічують, чого хочуть на Щедрий вечір, — вареник, грудочку каші, кільце ковбаси. На Щедрий вечір стіл уже не пісний, тож і в примовці — ковбаса.

три келихи на столі господаря

Щедрувальники питають, чи вдома господар, і величають його: він сидить на покуті, а на столі три келихи — з першого п’є Пречиста Діва, з другого сам Господь, із третього господар. Так щедрівка ставить господаря поруч зі святими за одним столом. Друга половина кожного рядка повторюється з приспівом «Щедрий вечір, добрий вечір».

щедрують із козою

Пісня щедрувальників, які водять «козу» — перебраного парубка в кожусі з рогами. Коза скаче по двору, а за кожен стрибок звучить побажання здоров’я господареві, господині й дітям. Козу здавна вважали знаком родючості: де вона ходить, там «жито родить», тому з нею й ходять на Щедрий вечір.

маланкова: Маланка заблукала в полі

Маланкова пісня: Маланка пасла качура, загубила його й заблукала в полі, де Василь оре плугом і сіє жито. Вона просить вивести її на дорогу й обіцяє «посіяти» Василя в городі й доглядати, як квітку. Маланка (31 грудня) і Василь (1 січня) — пара новорічних свят, тому в пісні вони зустрічаються, а наприкінці гурт жартома просить пригостити й «дати дівку в додачі».

бойківська: сонце скаржиться Богові

Бойківська щедрівка, яку співають і на Йордан: сонце скаржиться Богові, що не хоче вставати й освітлювати землю, бо люди порушують неділю — господині перуть, господарі рубають дрова, дівчата чешуть коси. Так у пісні збереглися давні заборони. Друга частина — побажання господарям: зілля в городі й весілля в хаті. Приспів про хрещення Христа звучить у кожній строфі.

смішна: мама казала, щоб дали сала

Коротка смішна щедрівка-примовка для дітей: малі щедрувальники просять вареників і сала, бо мама так казала, а тато звелів не баритися — свитки короткі, литки померзнуть. «Бедрик», «ведрик» — народні назви жучка-сонечка, від них і пішли примовки «щедрик-бедрик», «щедрик-ведрик».

про колосок і повну бочку

Дитяча щедрівка-побажання: щоб з одного колоска була миска жита, а з одного снопа — ціла бочка зерна. А наприкінці щедрувальник згадує й про себе — просить млинець, кашу і пару яєць.

жартівлива: дядина не хоче вставати

Жартівлива щедрівка: щедрувальники кепкують, що дядина така «гладка», що не хоче встати й винести щедрівникам гостинця. Наприкінці жартома погрожують «перевернути хату в воду», якщо не дадуть «доходу» — так звуть гостинці для щедрувальників.