Старовинні колядки й щедрівки

з приспівом «Ой радуйся, земле»

Колядники вітають господаря й просять застелити столи килимами та покласти калачі: до хати прийдуть три «празники» — Різдво, Василя і Водохреща, і кожен принесе свій дар: втіху, щастя й долю. У цій колядці церковна тема Різдва поєднана з народним віншуванням господаря, тому її співають і в храмі, і під вікнами.

про Вифлеємську зірку над вертепом

Колядка про ніч Різдва: над вертепом сходить ясна зірка, Христос народжується в убогій печері, а пастушки з ягнятком приходять уклонитися Дитятку. Наприкінці колядники просять щасливих літ господарям — так церковна пісня стала народною. Давній текст є в Почаївському «Богогласнику» кінця XVIII століття.

церковна, першою за святвечірнім столом

Колядка переказує євангельську історію Різдва: Ангел сповіщає пастирів і звіздарів, а три царі несуть дари до Вифлеєма. Вона увійшла до Почаївського «Богогласника» кінця XVIII століття, а Іван Франко назвав її перлиною серед колядок.

церковна, з приспівом «Христос родився»

Святкова колядка-гімн: небо й земля, ангели й люди разом радіють народженню Христа, а після кожної строфи звучить приспів «Христос родився, Бог воплотився». Давній текст — у Почаївському «Богогласнику» кінця XVIII століття.

космогонічна: як з’явилися небо й земля

Одна з найдавніших за змістом колядок — космогонічна, про створення світу. Колись не було ні неба, ні землі, тільки синє море; святі посилають Петра на дно по жовтий пісок, щоб засіяти ним світ, і з’являються небо із зорями та земля з квітами. Так у колядках збереглися дохристиянські уявлення про початок світу, лише з християнськими іменами.

лицарська: господар доганяє орду

Колядка історико-військового змісту, з тих, що звуть лицарськими: орда забрала подвір’я господаря, а він сідає на перського коня, доганяє татар і відбудовує дім іще кращим. Наприкінці він ставить дерев’яну церкву з трьома верхами — такі тридільні храми здавна будували в Україні.

про ластівку і добрий рік

Ластівка прилітає до хати й кличе господаря: у кошарі народилися ягнята, буде достаток. Ластівку в зимовій пісні пояснюють давніми часами, коли новий рік зустрічали навесні. На цей текст Микола Леонтович створив хоровий «Щедрик» — у світі його знають як Carol of the Bells; уперше його виконав хор Київського університету 1916 року.

місяць, сонце й зорі — господар і родина

Щедрівка з найдавнішими образами: зозуля прилітає до саду, де в трьох віконцях світять місяць, сонце й зорі. Наприкінці виявляється, що місяць — це господар, сонце — його дружина, а зорі — діти. Небесні світила в колядках і щедрівках — пам’ять про дохристиянські зимові обряди.

щедрують із козою

Пісня щедрувальників, які водять «козу» — перебраного парубка в кожусі з рогами. Коза скаче по двору, а за кожен стрибок звучить побажання здоров’я господареві, господині й дітям. Козу здавна вважали знаком родючості: де вона ходить, там «жито родить», тому з нею й ходять на Щедрий вечір.

маланкова: Маланка заблукала в полі

Маланкова пісня: Маланка пасла качура, загубила його й заблукала в полі, де Василь оре плугом і сіє жито. Вона просить вивести її на дорогу й обіцяє «посіяти» Василя в городі й доглядати, як квітку. Маланка (31 грудня) і Василь (1 січня) — пара новорічних свят, тому в пісні вони зустрічаються, а наприкінці гурт жартома просить пригостити й «дати дівку в додачі».

бойківська: сонце скаржиться Богові

Бойківська щедрівка, яку співають і на Йордан: сонце скаржиться Богові, що не хоче вставати й освітлювати землю, бо люди порушують неділю — господині перуть, господарі рубають дрова, дівчата чешуть коси. Так у пісні збереглися давні заборони. Друга частина — побажання господарям: зілля в городі й весілля в хаті. Приспів про хрещення Христа звучить у кожній строфі.

про пугу житяну і добрий урожай

Засівалка про святого Іллю, який на Василя йде з пугою з житньої соломи: куди махне — там росте жито. Далі — побажання врожаю й достатку: у полі ядро, у домі добро.