Найвідоміші колядки й щедрівки

з приспівом «Ой радуйся, земле»

Колядники вітають господаря й просять застелити столи килимами та покласти калачі: до хати прийдуть три «празники» — Різдво, Василя і Водохреща, і кожен принесе свій дар: втіху, щастя й долю. У цій колядці церковна тема Різдва поєднана з народним віншуванням господаря, тому її співають і в храмі, і під вікнами.

про Вифлеємську зірку над вертепом

Колядка про ніч Різдва: над вертепом сходить ясна зірка, Христос народжується в убогій печері, а пастушки з ягнятком приходять уклонитися Дитятку. Наприкінці колядники просять щасливих літ господарям — так церковна пісня стала народною. Давній текст є в Почаївському «Богогласнику» кінця XVIII століття.

церковна, першою за святвечірнім столом

Колядка переказує євангельську історію Різдва: Ангел сповіщає пастирів і звіздарів, а три царі несуть дари до Вифлеєма. Вона увійшла до Почаївського «Богогласника» кінця XVIII століття, а Іван Франко назвав її перлиною серед колядок.

церковна, з приспівом «Христос родився»

Святкова колядка-гімн: небо й земля, ангели й люди разом радіють народженню Христа, а після кожної строфи звучить приспів «Христос родився, Бог воплотився». Давній текст — у Почаївському «Богогласнику» кінця XVIII століття.

слова й музика Остапа Нижанківського

Одна з небагатьох колядок із відомим автором: слова й музику написав галицький композитор і священник Остап Нижанківський (1862–1919). Колядка розповідає про Різдво у Вифлеємі, про пастиря, що несе Дитятку що може, і трьох владик зі сходу, а закінчується молитвою за Україну.

коротка, для малечі

Найвідоміша дитяча колядка: малі колядники хвалять паляницю з медом і жартома просять у господаря п’ятака. Чотири рядки легко вивчити навіть із трирічною дитиною.

галицька, з приспівом «Тут ангели чудяться»

Колядка про ніч Різдва в стайні: Марія співає Дитятку, Йосиф його колише, царі зі сходу несуть ладан, смирну й золото, а пастирі прибігають уклонитися. У приспіві ангели дивуються, а віл і осел тремтять перед новонародженим Богом. Найвідоміша вона в обробці Остапа Нижанківського (1862–1919). Давня назва — «Бог ся раждає», форма «рождає» поширилася пізніше.

про ластівку і добрий рік

Ластівка прилітає до хати й кличе господаря: у кошарі народилися ягнята, буде достаток. Ластівку в зимовій пісні пояснюють давніми часами, коли новий рік зустрічали навесні. На цей текст Микола Леонтович створив хоровий «Щедрик» — у світі його знають як Carol of the Bells; уперше його виконав хор Київського університету 1916 року.

місяць, сонце й зорі — господар і родина

Щедрівка з найдавнішими образами: зозуля прилітає до саду, де в трьох віконцях світять місяць, сонце й зорі. Наприкінці виявляється, що місяць — це господар, сонце — його дружина, а зорі — діти. Небесні світила в колядках і щедрівках — пам’ять про дохристиянські зимові обряди.

три келихи на столі господаря

Щедрувальники питають, чи вдома господар, і величають його: він сидить на покуті, а на столі три келихи — з першого п’є Пречиста Діва, з другого сам Господь, із третього господар. Так щедрівка ставить господаря поруч зі святими за одним столом. Друга половина кожного рядка повторюється з приспівом «Щедрий вечір, добрий вечір».

засівають уранці 1 січня

Найкоротша засівалка: засівальник сипле в хаті зерно й бажає, щоб жито та пшениця вродили з міцним корінням і повним колоссям, а господарям було щастя й здоров’я на весь рік.

з Новим роком поздоровляю

Найвідоміша засівалка: посівальник сипле зерно в хаті й бажає, щоб жито й пшениця вродили краще, ніж торік, а коноплі виросли під стелю — на велику куделю для пряжі. Зерно беруть у рукавицю або в торбинку; спершу йдуть до хрещених батьків, потім до родичів і сусідів.