Тексти колядок, щедрівок і засівалок

з приспівом «Ой радуйся, земле»

Колядники вітають господаря й просять застелити столи килимами та покласти калачі: до хати прийдуть три «празники» — Різдво, Василя і Водохреща, і кожен принесе свій дар: втіху, щастя й долю. У цій колядці церковна тема Різдва поєднана з народним віншуванням господаря, тому її співають і в храмі, і під вікнами.

про Вифлеємську зірку над вертепом

Колядка про ніч Різдва: над вертепом сходить ясна зірка, Христос народжується в убогій печері, а пастушки з ягнятком приходять уклонитися Дитятку. Наприкінці колядники просять щасливих літ господарям — так церковна пісня стала народною. Давній текст є в Почаївському «Богогласнику» кінця XVIII століття.

церковна, першою за святвечірнім столом

Колядка переказує євангельську історію Різдва: Ангел сповіщає пастирів і звіздарів, а три царі несуть дари до Вифлеєма. Вона увійшла до Почаївського «Богогласника» кінця XVIII століття, а Іван Франко назвав її перлиною серед колядок.

церковна, з приспівом «Христос родився»

Святкова колядка-гімн: небо й земля, ангели й люди разом радіють народженню Христа, а після кожної строфи звучить приспів «Христос родився, Бог воплотився». Давній текст — у Почаївському «Богогласнику» кінця XVIII століття.

слова й музика Остапа Нижанківського

Одна з небагатьох колядок із відомим автором: слова й музику написав галицький композитор і священник Остап Нижанківський (1862–1919). Колядка розповідає про Різдво у Вифлеємі, про пастиря, що несе Дитятку що може, і трьох владик зі сходу, а закінчується молитвою за Україну.

коротка, для малечі

Найвідоміша дитяча колядка: малі колядники хвалять паляницю з медом і жартома просять у господаря п’ятака. Чотири рядки легко вивчити навіть із трирічною дитиною.

чотири рядки для найменших

Колядка для найменших: хлопчик сідає на сніпчик і грає в дудочку — так він «потішає» коляду, тобто звеселяє свято. Сніп на Святвечір — звичний гість у хаті: з нього роблять дідуха.

жартівлива, з побажанням здоров’я

Жартівлива колядка-примовка: малий колядник хвалиться, що він у батька один і має новенький кожушок, і просить винести пампушку. Закінчується побажанням здоров’я господарям.

смішна, про липові санчата

Смішна примовка: святки приїхали на липових санчатах, санчата поламалися, сорочки забруднилися, а колядки загубилися. Діти співають її, щоб розсмішити господарів.

смішна, про діда й бабу

Чотири смішні рядки про діда й бабу, які виглядають із печі на колядників і «граються в жмурки». Добре підходить, щоб розсмішити бабусю й дідуся.

галицька, з приспівом «Тут ангели чудяться»

Колядка про ніч Різдва в стайні: Марія співає Дитятку, Йосиф його колише, царі зі сходу несуть ладан, смирну й золото, а пастирі прибігають уклонитися. У приспіві ангели дивуються, а віл і осел тремтять перед новонародженим Богом. Найвідоміша вона в обробці Остапа Нижанківського (1862–1919). Давня назва — «Бог ся раждає», форма «рождає» поширилася пізніше.

космогонічна: як з’явилися небо й земля

Одна з найдавніших за змістом колядок — космогонічна, про створення світу. Колись не було ні неба, ні землі, тільки синє море; святі посилають Петра на дно по жовтий пісок, щоб засіяти ним світ, і з’являються небо із зорями та земля з квітами. Так у колядках збереглися дохристиянські уявлення про початок світу, лише з християнськими іменами.

лицарська: господар доганяє орду

Колядка історико-військового змісту, з тих, що звуть лицарськими: орда забрала подвір’я господаря, а він сідає на перського коня, доганяє татар і відбудовує дім іще кращим. Наприкінці він ставить дерев’яну церкву з трьома верхами — такі тридільні храми здавна будували в Україні.

гуцульська, з трембітами

Гуцульська колядка, яку співають під трембіти, роги й скрипку: у неділю сходить сонце, у вишневому саду розцвітає білий цвіт — народився Христос. Колядники-гуцули піднімають срібні топірці-бартки й легко ступають у танці. У Карпатах колядує ватага з дванадцяти чоловіків — за числом апостолів — на чолі з отаманом, якого звуть «березою».

про ластівку і добрий рік

Ластівка прилітає до хати й кличе господаря: у кошарі народилися ягнята, буде достаток. Ластівку в зимовій пісні пояснюють давніми часами, коли новий рік зустрічали навесні. На цей текст Микола Леонтович створив хоровий «Щедрик» — у світі його знають як Carol of the Bells; уперше його виконав хор Київського університету 1916 року.

місяць, сонце й зорі — господар і родина

Щедрівка з найдавнішими образами: зозуля прилітає до саду, де в трьох віконцях світять місяць, сонце й зорі. Наприкінці виявляється, що місяць — це господар, сонце — його дружина, а зорі — діти. Небесні світила в колядках і щедрівках — пам’ять про дохристиянські зимові обряди.

смішна, щедрують діти

Смішна дитяча щедрівка-примовка: малі щедрувальники перелічують, чого хочуть на Щедрий вечір, — вареник, грудочку каші, кільце ковбаси. На Щедрий вечір стіл уже не пісний, тож і в примовці — ковбаса.

три келихи на столі господаря

Щедрувальники питають, чи вдома господар, і величають його: він сидить на покуті, а на столі три келихи — з першого п’є Пречиста Діва, з другого сам Господь, із третього господар. Так щедрівка ставить господаря поруч зі святими за одним столом. Друга половина кожного рядка повторюється з приспівом «Щедрий вечір, добрий вечір».

щедрують із козою

Пісня щедрувальників, які водять «козу» — перебраного парубка в кожусі з рогами. Коза скаче по двору, а за кожен стрибок звучить побажання здоров’я господареві, господині й дітям. Козу здавна вважали знаком родючості: де вона ходить, там «жито родить», тому з нею й ходять на Щедрий вечір.

маланкова: Маланка заблукала в полі

Маланкова пісня: Маланка пасла качура, загубила його й заблукала в полі, де Василь оре плугом і сіє жито. Вона просить вивести її на дорогу й обіцяє «посіяти» Василя в городі й доглядати, як квітку. Маланка (31 грудня) і Василь (1 січня) — пара новорічних свят, тому в пісні вони зустрічаються, а наприкінці гурт жартома просить пригостити й «дати дівку в додачі».

бойківська: сонце скаржиться Богові

Бойківська щедрівка, яку співають і на Йордан: сонце скаржиться Богові, що не хоче вставати й освітлювати землю, бо люди порушують неділю — господині перуть, господарі рубають дрова, дівчата чешуть коси. Так у пісні збереглися давні заборони. Друга частина — побажання господарям: зілля в городі й весілля в хаті. Приспів про хрещення Христа звучить у кожній строфі.

смішна: мама казала, щоб дали сала

Коротка смішна щедрівка-примовка для дітей: малі щедрувальники просять вареників і сала, бо мама так казала, а тато звелів не баритися — свитки короткі, литки померзнуть. «Бедрик», «ведрик» — народні назви жучка-сонечка, від них і пішли примовки «щедрик-бедрик», «щедрик-ведрик».

про колосок і повну бочку

Дитяча щедрівка-побажання: щоб з одного колоска була миска жита, а з одного снопа — ціла бочка зерна. А наприкінці щедрувальник згадує й про себе — просить млинець, кашу і пару яєць.

жартівлива: дядина не хоче вставати

Жартівлива щедрівка: щедрувальники кепкують, що дядина така «гладка», що не хоче встати й винести щедрівникам гостинця. Наприкінці жартома погрожують «перевернути хату в воду», якщо не дадуть «доходу» — так звуть гостинці для щедрувальників.

засівають уранці 1 січня

Найкоротша засівалка: засівальник сипле в хаті зерно й бажає, щоб жито та пшениця вродили з міцним корінням і повним колоссям, а господарям було щастя й здоров’я на весь рік.

про пугу житяну і добрий урожай

Засівалка про святого Іллю, який на Василя йде з пугою з житньої соломи: куди махне — там росте жито. Далі — побажання врожаю й достатку: у полі ядро, у домі добро.

з Новим роком поздоровляю

Найвідоміша засівалка: посівальник сипле зерно в хаті й бажає, щоб жито й пшениця вродили краще, ніж торік, а коноплі виросли під стелю — на велику куделю для пряжі. Зерно беруть у рукавицю або в торбинку; спершу йдуть до хрещених батьків, потім до родичів і сусідів.