Настя приїхала до офісу зробити чоловікові сюрприз, але її повели до іншого керівника

Усе ж подивитися на візки, про які з таким придихом говорили в мамській спільноті, Настя вирішила. Після магазину — клініка, УЗД, а потім можна заїхати у «Світло». Їй хотілося підібрати гарний торшер біля ліжка, причому такий, щоб його світло не заважало малюкові спати.

Але у фірмовому магазині на неї чекало розчарування. Можливо, візки й були зручними, тільки мали якийсь недоладний вигляд, забарвлення не подобалося, а ціни виявилися космічними.

Уже в таксі дорогою до клініки Настя подумки обурювалася: за саму назву вона стільки переплачувати не збирається. Бачила ж візки і гарніші, і значно дешевші. Треба сказати Михайлові, що він знову має рацію: усьому написаному в інтернеті довіряти не можна.

Машина застрягала в заторах. Настя тривожно перевіряла час: уже майже перша п’ятдесят дня, а їй здавалося, що до клініки ще далеко. Однак через п’ять хвилин таксі зупинилося біля воріт медичного центру. Вона полегшено видихнула — устигла! — попрощалася з водієм і ввійшла крізь прозорі двері.

— Добрий день. Анастасія Петрук, я на УЗД на другу, — сказала вона біля стійки реєстратури.

Працівниця всміхнулася й подивилася в комп’ютер. За кілька митей її обличчя набуло здивованого виразу.

— Перепрошую, назвіть прізвище ще раз.

— Петрук. Анастасія, — повторила Настя, не розуміючи, чому все так повільно.

— На другу годину? Перепрошую, не бачу такого запису на УЗД. Коли ви нам телефонували?

— Учора.

— Хвилинку, ще перевірю.

Працівниця знову всміхнулася своєю професійною усмішкою й застукала по клавішах. Очікування дедалі дужче дратувало Настю. Можна ж якось швидше знайти запис… Вона вже збиралася поквапити дівчину, але та заговорила сама:

— Знайшла. Анастасія Олегівна Петрук?

— Так, це я.

— Ви до нас записані на післязавтра, на другу годину дня.

— Як це — на післязавтра?

— Тут стоїть 28-ме, 14:00, — працівниця знизала плечима.

— Та що ви… Чому ж я вирішила, що двадцять шостого?

— Саме двадцять восьмого.

— Може, ви перенесли?

— Без вашої згоди ми не маємо права змінювати запис, це суворо заборонено. Усі телефонні розмови записуються, тож за потреби можна прослухати дзвінок і перевірити, про що домовилися. Крім того, перенесення обов’язково відображається в комп’ютері. Якщо клієнт просить змінити день чи час, працівник робить позначку з датою звернення. Тоді видно, що запис було перенесено й коли саме це зробили. У вас відповідна графа порожня: жодного перенесення тут немає. Тому на зазначені день і час ви погодилися ще під час запису. Ось, можете самі переконатися, погляньте.

Вона розвернула монітор до Насті.

— Ні-ні, я вам вірю, — махнула рукою та. — У мене від цих клопотів уже голова обертом. Мабуть, усе переплуталося, от і запам’ятала 26-те. А сьогодні ніяк не можна потрапити?

— На жаль, вільного часу зовсім немає, — відповіла працівниця, знову поглянувши на екран. — Якщо вас щось турбує, внесу до списку очікування. Тільки не можу сказати, скільки доведеться просидіти. З огляду на ваш стан можна попросити прийняти вас поза чергою, але ж інші теж записувалися. Уявіть: ви чекаєте на свій час, а тут просять поступитися ним іншій пацієнтці. Вам би це сподобалося?

— Не сподобалося б, — погодилася Настя. — Та в мене нічого й не болить, не турбує. Тоді спокійно дочекаюся післязавтра. Дякую, що розібралися.

— Вам дякую за розуміння. Пригощайтеся.

Працівниця показала на вазочку з карамельками на сусідньому столику. Настя всміхнулася, взяла дві цукерки й пішла до виходу.

Добре, що Михайлові про сьогоднішнє УЗД вона нічого не сказала. Він чекав би на результати, а вона з’явилася б із зізнанням: ото квочка, день переплутала. Він, звісно, лише посміявся б, але все одно ніяково. Не хотілося його розчаровувати.

Зате тепер у неї звільнилася пара годин. Можна влаштувати чоловікові сюрприз: приїхати в офіс і сказати, що опинилася неподалік. До «Світла» ще треба, але торшер, мабуть, нікуди не втече.

Настя розсміялася. Уява вже показувала їй мультик: торшер тікає, на бігу озираючись двома плафонами. Усе ще всміхаючись, вона відкрила застосунок таксі.

— «Лідер консалт», — назвала вона охоронцеві потрібну фірму, пройшовши крізь рамку безпеки на вході до бізнес-центру.

— Ліфти праворуч, вам на третій поверх.

Нагорі Настя побачила знайому назву на табличці, і серце раптом забилося частіше. Нарешті вона подивиться, що за компанія в Михайла…