Усі вважали її нареченого ідеальним, але перед весіллям Іра пішла до жінки, якої боялася з дитинства

Зате обов’язки були їй до снаги. З університетським навчанням не порівняти, хоча задоволення від роботи Іра не мала. Монотонна рутина здавалася ще й безглуздою. Мама вибором доньки була незадоволена, пробувала закидати вудки серед знайомих, однак знайти для неї хороше місце не змогла.

Самій Ірі теж не було чого запропонувати роботодавцям: досвіду немає, а на практиці виконувати те, чого її навчали, вона не зможе — це дівчина розуміла. Надто складно, надто далеко від усього, що було їй близьке. Іноді мама все ж починала дивитися вперед з оптимізмом.

— Ти поки що фахівчиня-початківиця, це нормально. Досвіду наберешся — ще гори в мене звернеш. Працьовитості тобі не позичати.

Іра не сперечалася, хоча розуміла, що професіоналкою в цій галузі ніколи не стане. Річ була не лише в браку досвіду: сам опанований фах залишався для неї чужим, і мамині надії цього не змінювали. Але доводити їй щось марно, засмучувати немає навіщо. Якщо мамі легше думати, що донька ще досягне успіху, Іра не стане її переконувати в протилежному. Тільки самій Ірі ці приречені мрії давалися тяжко: вона почувалася нікчемною невдахою, на душі кішки шкребли.

Потім у її житті з’явився Павло, і мама підбадьорилася, навіть на доньку почала дивитися інакше. Як на свій вік, він уже багато чого мав: квартиру, машину, високооплачувану роботу. Звичайний представник міської золотої молоді. Познайомити з ним Іру взялася Оксана.

— Братові моєму з дівчатами не щастить, розумієш? Одна проміняла його на старого бізнесмена. Ну хіба Павло міг дати їй стільки ж, скільки цей багатий дід? Друга вічно чіплялася: усе погано, усе не так. Із тією він сам розійшовся. Третя гроші з нього тягнула, до того ж так відверто й невміло! Він уже розчарувався в усіх, зовсім зажурився. Його мама попросила мене знайти йому хорошу, порядну дівчину. А поряднішої за тебе я нікого не знаю.

Ірі було приємно, що подруга вважає її гідною свого брата. Але знайомитися в такий спосіб, через зводництво, здавалося ніяково. Почувши сумнів у її голосі, Оксанка здивувалася:

— Та що тут незручного? Подумаєш, познайомитеся. Павло хоч і при грошах, а хлопець простий. Сама побачиш, він тобі сподобається.

Для Оксанки сорому наче не існувало. Іра ж наперед знала, що опиратися марно. У призначений час знайомство відбулося.

Павло виявився високим, трохи повнуватим молодим чоловіком. Маленькі чорні очі, тонкі губи, уже помітні залисини. Тримався він так само вільно, як двоюрідна сестра. Те, що дівчину спеціально привели знайомитися з ним, його анітрохи не збентежило: він одразу взяв ініціативу на себе. Іра зрозуміла, що сподобалася йому.

Вони почали зустрічатися, і для Іри такі стосунки були чимось новим. Павло приїжджав по неї своєю машиною, віз вечеряти до ресторану. Вони гуляли містом, бували в кіно й музеях, вибиралися з його друзями на пікніки. Від Іри вимагалося бути милою, скромною, красивою, і вона поводилася саме так. Павло залишався задоволений.

Головував у їхній парі він. Іра дозволяла це за давно засвоєною звичкою, та й він стільки для неї робив, стільки грошей витрачав. Вона не просила про ці витрати, але не зважати на них усе одно не могла.

Оксанка теж раділа. Часом обіймала подругу й казала:

— От тепер ми з тобою майже рідня! Павлові батьки мені такі вдячні. Чому я раніше не додумалася вас звести? Чудова ви пара, одне одному підходите.

Щодо цього Іра могла б посперечатися, але розчаровувати подругу не хотіла. А найважливішим було те, як до Павла ставилася мама.

— Яке щастя, що такий хлопець тебе вибрав! — часто повторювала вона. — З ним не пропадеш. Я про такого навіть мріяти не сміла. Треба ж, а ти в мене, виявляється, молодець.

Завдяки Павлові донька в маминих очах ставала успішнішою, правильнішою. Відмовитися від цього Іра не могла. Тому терпіла те, що доволі скоро почало її тривожити. Павло був щедрий, не шкодував ані грошей, ані компліментів — цього в нього не відняти. І все ж неприємні історії повторювалися: щось у його поведінці зачіпало Іру, відштовхувало від нього й залишало напруження.

На зустріч із друзями Павла Іра якось надягла недорогий сарафан із крамниці імпортного одягу. Світлий, легкий, він облягав її струнку постать, відтіняв засмагу — у ньому вона собі подобалася. Про те, що для такої зустрічі варто було вибрати щось інше, Іра не подумала. Навпаки, їй здавалося, що Павло теж оцінить вбрання…