Усі вважали її нареченого ідеальним, але перед весіллям Іра пішла до жінки, якої боялася з дитинства

Іра дедалі частіше думала, як припинити ці стосунки, які ставало дедалі важче продовжувати. Спочатку вона мала до Павла почуття. Він умів смішно пожартувати, любив дивувати її, тішити, у будь-якій компанії ставав душею товариства. Хороше в ньому було, й Іра це бачила. Тільки його поводження з нею дедалі сильніше відштовхувало. Надто багато було цієї поблажливої зверхності, надто часто він називав її своєю і знаходив привід дорікнути їй. Раніше від його дотиків вона відчувала приємний трепет; тепер вони ставали дедалі неприємнішими. Навіть те, що раніше подобалося в Павлові, переставало тішити: його жарти й сміх дратували. Іра думала про розрив, але поки не знала, як покласти край роману. Продовжувати зустрічатися з ним було обтяжливо, а наважитися закінчити стосунки вона не могла.

Мама тим часом чекала на освідчення й давала поради, як швидше підштовхнути Павла до цього рішення. Ірі було гидко їх слухати. Дійшло навіть до поради підлаштувати вагітність. Це вже обурювало, однак і тут вона не сказала матері, що думає: сваритися не хотілося.

Залишалася ще Оксанка. Подруга дитинства, сестра Павла — як вона сприйме відмову? Стільки надій пов’язувала з цим знайомством, так хотіла допомогти братові оговтатися після попередніх розчарувань. Іра боялася, що Оксанка образиться, а Павло після розриву лише сильніше зневіриться в дівчатах.

Іра сподівалася, що їй не доведеться самій відмовляти Павлові: рано чи пізно вона йому набридне й він піде. Різниця між ними була ясна як білий день. Він червонів за неї перед приятелями, а вона раз у раз опинялася в дурному становищі, бо ніколи не жила так, як він. Усе, що для нього було звичним, належало іншому, незнайомому їй світові. Мабуть, одного захоплення надовго не вистачить. Колись Павло перестане бути зачарованим нею, побачить, наскільки вони різні, і зрозуміє, що така дівчина йому не потрібна. На це Іра й розраховувала: не їй доведеться відкидати його, розчаровувати Оксанку й засмучувати маму.

Натомість одного разу пролунало:

— Я вирішив, нам треба одружитися.

Буденне, ділове оголошення — без квітів, обручки, ресторану, свічок. Для Іри воно було як грім серед ясного неба.

— Що? — перепитала вона, не зрозумівши.

— Я вирішив, нам треба одружитися.

Так він розпоряджався всім, що стосувалося їх обох: ухвалював рішення, не питаючи Іру. Тепер теж не сумнівався в її згоді. Можливості відмовити наче не існувало. Це навіть не було пропозицією — Павло повідомляв їй уже вирішене.

— Ти впевнений?

— Авжеж. Мені саме така дівчина потрібна. Чиста, тиха, скромна. Ніхто мене так не розуміє, як ти.

Іра тяжко зітхнула. Павло справді вважав, що вона розуміє його краще за інших. Підстави він мав: вона завжди погоджувалася, ніколи не перечила, не обстоювала перед ним іншої думки. Йому не доводилося стикатися з її запереченнями — Іра була зручною. Звісно, траплялися помилки, він помічав їх і вказував їй на них. Але, за його словами, нічого непоправного в цьому не було: трохи обтесатися, звикнути — і з неї вийде чудова жінка. Саме так Павло й говорив про неї. Наче Іра була шматком глини, з якого можна виліпити все, що йому заманеться.

Вона чекала від нього слів про розрив, а він говорив про те, як рідкісно йому пощастило:

— Іншої такої я вже не зустріну. Таких тепер немає. Нинішні дівчата свавільні, легковажні, аби тільки про себе подумати. Ти зовсім інша.

Він говорив щиро, явно вважаючи це найвищою похвалою. Іра чула інше: у ній цінували готовність прислужитися, підкоритися, промовчати про власну думку. Їй було принизливо, але вона цього не показала.

Відмовити вона знову не змогла. Не наважилася розчарувати Павла — і стала нареченою.

Почалася підготовка до весілля. Мама, мабуть, раділа найдужче: ходила осяяна щастям, зідзвонювалася з батьками нареченого, обговорювала подробиці. Утім, обговореннями ці розмови можна було назвати хіба що з натяжкою. Батьки Павла самі вибирали, замовляли, платили, а майбутній родичці повідомляли, що буде зроблено.

Свято задумували величезне: ресторан, відомий ведучий, запрошені музиканти, кілька сотень гостей, феєрверки. Мама й Оксанка були від усього цього в захваті. Іру це лякало. Коли вона дізналася, скільки Павло збирається витратити на її дизайнерське весільне вбрання, то розгубилася: це було занадто…