Чоловік розмовляв із сином за дверима, а жінка вже стояла в коридорі й чула те, що він казав

На тому самому місці її застав світанок. Потім вона взялася готувати сніданок — наче ніч минула як завжди і вона щойно встала з ліжка.

Артем довго не з'являвся. Може, пізно прокинувся, а може, вже давно не спав, але не наважувався вийти з кімнати. Марині чомусь було соромно перед ним. Справжньої причини того, що відбувалося, вона, як і раніше, не знала, проте після цієї ночі вже не сумнівалася: у Віктора інша жінка. І від думки, що синові це, можливо, відомо, їй ставало особливо ніяково дивитися йому в очі.

— Доброго ранку, мамо. Батько де?

— Не знаю, Темо, — відповіла вона, нічого не вигадуючи.

— Ясно.

Артем зітхнув і сів за стіл. Деякий час мовчав, ще кілька разів важко зітхнув, перш ніж заговорити:

— Мамо, я маю тобі дещо сказати. Це стосується батька.

— Темо, зачекай, — перебила Марина. — Я розумію, між вами з татом зараз не все гаразд. Але дозволь нам самим розібратися, добре? Тобі не треба втручатися. І мучити себе цим теж. Давай домовимося.

— Ти точно цього хочеш, мамо?

Він уважно дивився на неї, а вона кивнула без вагань.

— Точно. У цьому я впевнена.

Більше ні в чому Марина певності не мала. Рішення не втягувати сина прийшло лише зараз, несподівано, і від нього стало трохи легше. Що б Артем не дізнався про батька, від нього вона цього чути не хотіла.

— Гаразд, мамо, — задумливо озвався він. — Втручатися не буду. Тільки ти мені пообіцяй…

— Що, Темо?

— Якщо буде потрібна допомога чи захочеш виговоритися, звертайся до мене. Я поруч. Я тебе люблю, мамо. Кращої за тебе нікого немає.

Він встав і обійняв її. Марина потяглася до його плечей: коли ж він устиг стати таким великим?

Поснідавши, син пішов у своїх справах. Залишившись сама, Марина взялася до прибирання, але все валилося з рук. Невідомість тиснула сильніше, ніж зізнання, якого вона так і не почула вночі. Зізнання — у чому саме? Цього вона не знала. Віктор вважав, ніби Артем уже все розповів матері, і тому ховався від неї.

Найпростіший шлях — спитати Артема — Марина відкинула остаточно. За жодних обставин вона не хотіла втягувати сина в цю історію й дізнаватися від нього те, що йому відомо про батька. Але іншого способу зрозуміти, яка страшна правда мучить Артема й змушує Віктора поводитися так безглуздо, поки не знаходилося.

Можна було підіграти Вікторові: хай думає, ніби їй усе відомо, і сам викладе те, чого бракує. Або чесно розповісти про підслухану сварку, пояснити, як вона повернулася раніше, що почула і що було потім. Нехай тоді сам робить висновки. Якщо почне викручуватися й вигадувати, Марина зуміє це відчути.

Але нічна розмова вже показала: ані хитрощами, ані відвертістю зізнання не домогтися. Віктор не сказав би правди в жодному з цих випадків. Усе, що відбувалося, здавалося таким безглуздим, що Марина вирішила більше нічого не робити. Нехай іде як іде. Вона подивиться, що буде далі.

Відволіктися вона спробувала крамницями. Поїхала до нещодавно відкритого торговельного центру в одному з нових міських районів і не менш як 2 години без жодної мети блукала повз вітрини.

Її увагу привернула жінка з невиразно знайомим обличчям. Хто це, Марина навіть припустити не могла. Незнайомка сама підійшла ближче, пильно дивлячись на неї.

— Привіт. А роки тебе зовсім не змінили.

Їхні погляди зустрілися. Оксана.

Марина не засуджувала жінок, які змінювали зовнішність або намагалися продовжити молодість за допомогою операцій. Але тут, на її думку, міри вже не було. В обличчі Оксани вона впізнала лише очі — та й ті тепер мали трохи інший розріз.

— Здрастуй, — сухо відповіла Марина й без бажання додала: — Що привело тебе сюди, до цього міста?

— Деякі справи, — загадково озвалася Оксана, знизавши плечима. — Утім, тобі, мабуть, не хочеться базікати зі старою подругою. Гаразд. Рада була тебе побачити.

Вона попрямувала до ліфтів. Марині здалося, що Оксана поспішала піти.

Лише коли колишня подруга зникла за поворотом, Марина змогла осмислити цю зустріч. Стільки років вона намагалася стерти з пам'яті навіть обличчя Оксани. Щоб більше ніколи з нею не стикатися, Марина колись поїхала з рідних місць, залишила там батьків і відтоді бачилася з ними вкрай рідко. І ось Оксана з'явилася тут — у місті, яке Марина давно звикла вважати своїм домом…