Іра погодилася тиждень доглядати хворого, але замість допомоги він попросив її спостерігати за домашніми

П’ять наступних днів Ткач займався справою вже офіційно. Він запросив відомості в банків, перевіряв три підставні фірми та журнал входів до системи, через яку компанія працювала з документами.

Максим і далі залишався в ліжку перед домашніми. О пів на десяту стогнав, Ользі відповідав слабкою усмішкою. Іра бачила, яких зусиль йому коштувало й далі грати цю роль.

Вечорами, коли в домі стихали, він довго не вимовляв ані слова. Потім раптом починав говорити про книжки, згадував, як дитиною їздив із батьком на риболовлю. Розповідав, що з усіх страв навчився готувати тільки яєчню.

— А ви чому стали медсестрою? — запитав він одного разу.

— Мама довго хворіла, ще коли я навчалася в школі. Я бачила її в лікарнях, бачила, як із нею поводяться. Дехто робив уколи так, наче перед ним меблі. А була медсестра, тітка Надя. Вона з мамою розмовляла. Не щось особливе робила — розмовляла. Мама потім казала, що їй від цих бесід легше, ніж від ліків. Мені й захотілося стати такою, як вона.

— Стали, — тихо відповів Максим.

На шостий день після нічної зйомки юрист і слідчий знову прийшли до спальні. Степан Леонідович мав похмурий вигляд. Ткач поклав на ковдру тонку теку.

— Лист до банку надіслали з робочої пошти Миколи. Договори складали на його службовому комп’ютері. В одній із трьох фірм директором значиться його двоюрідний брат. Сам цей чоловік стверджує, що про посаду не знав: дав паспорт, як йому сказали, для справи. Це те, що стосується Миколи.

— Тепер про гроші, — додав Степан Леонідович.

Ткач перевернув аркуш.

— Два перші платежі, загалом сорок мільйонів, із підставних фірм переказали ще одній компанії. Уже звідти гроші пішли на погашення приватних позик. Позичальник один. Боргів у нього приблизно на двісті мільйонів, а строки повернення припадали саме на ці місяці.

Він помовчав, дивлячись на Максима, і закінчив:

— Позики оформлював Павло Іванович Бондар.

Максим залишився нерухомий. Лише пальці на ковдрі поступово стиснулися.

— Є й відомості про дзвінки, — продовжив Ткач. — За пів року Микола й ваш брат зідзвонювалися понад двісті разів, зазвичай пізніми вечорами. Тієї ночі, коли Микола замінив банку, він сам двічі телефонував Павлові Івановичу. Обидва дзвінки зробив одразу після того, як вийшов із кухні.

Степан Леонідович тяжко зітхнув.

— Максимку, ти ж попереджав Павла про повний аудит?

— Попереджав, — глухо відповів Максим. — Сім місяців тому, на дні народження батька. Сказав, що до кінця року перевірю всі напрями, його теж. Витрати там були дивні. Я тоді думав, що він погано рахує.

— А через місяць ти вперше знепритомнів на нараді, — сказав юрист.

Іра дивилася на Максима. Він не рухався, дивлячись у стелю. Вираз його обличчя був такий, наче з пакетом за пазухою на кухні застали його самого, а зовсім не Миколу.

— Це мій брат, — промовив він. — Він мене на велосипеді кататися вчив.

Відповіді не було.

Увечері Максим сидів у кріслі біля вікна й мовчав. Іра принесла призначені за новою схемою таблетки, воду із закритої пляшки й сіла поруч. Нічого питати вона не стала.

— Батько доручив мені компанію три роки тому, — заговорив Максим, не обертаючись. — Дивився на результати, а не на те, хто старший. Павло на той час провалив два напрями й мало не потопив третій. Йому залишили частку, посаду, добру зарплату. Але керувати батько поставив мене. На поминках Павло обійняв мене, сказав, що розуміє.

— А потім, мабуть, три роки рахував, скільки в нього відібрали, — тихо сказала Іра. — І заліз у борги.

— Хотів показати, що впорається самостійно. Вклав гроші в якісь проєкти, програв, став позичати, щоб віддати попередні борги. Знову й знову. І тут — аудит.

Максим усміхнувся, але веселощів у цій усмішці не було.

— Він зрозумів, що я все виявлю. І вирішив, що легше мене…

Репліка обірвалася. Після довгого мовчання знову заговорив Максим:

— Ми разом росли. До дванадцяти років спали в одній кімнаті. У дворі він за мене бився. Він. Ви розумієте?

— Спорідненість іще не означає, що людина любить, — тихо відповіла Іра.

Максим повернувся до неї…