Іра погодилася тиждень доглядати хворого, але замість допомоги він попросив її спостерігати за домашніми

— Я не підписував цих паперів, — тихо промовив Максим. — Жодного.

— Знаю. Перевір дату листа до банку.

Максим подивився й зблід.

— Це ж…

— П’ятий день після того, як тебе відвезли до лікарні. Ти тоді лежав під крапельницею. Я телефонував до міської лікарні, у медичній картці все зафіксовано. В офісі підписати листа ти не міг.

Степан Леонідович пояснив:

— Платіж банк досі не пропустив. Одного листа виявилося недостатньо: служба безпеки зажадала, щоб генеральний директор з’явився особисто. А всі знають, що ти прикутий до ліжка. Сума залишається в компанії, і той, хто затіяв цю історію, напевно вже нервує.

Іра слухала юриста, поступово пов’язуючи те, що раніше здавалося окремими обставинами.

— Зачекайте… Якби вас одразу вбили, почали б розбиратися: розтин, спадщина, перевірки, аудит. Підняли б усі документи за останні місяці. А тут усі пів року знають, що ви тяжко хворі. Слабкість, неуважність, папери, які ви нібито підписуєте, навіть не читаючи… Потім знайдуть сумнівні договори, але ніхто не здивується. Скажуть: що з нього взяти, він уже погано тямив, міг підписати будь-що.

Максим повільно повернув до неї голову.

— Отже, комусь недостатньо було моєї смерті.

— Треба було ще, щоб перед смертю ви мали настільки хворий вигляд, що папери, підписані замість вас, ні в кого не викликали б подиву.

Кілька митей ніхто не говорив. Іра поставила запитання, яке хотіла поставити ще на початку розмови:

— А хто приносив вам папери на підпис усі ці місяці?

Максим подивився на Степана Леонідовича; той зустрів його погляд.

— Микола, — відповів Максим.

— Микола, — повторив юрист, знімаючи окуляри. — Через нього проходили документи. Він мав доступ до твоєї пошти, бачив безліч зразків підпису за вісім років. І банки зі збором, наскільки я зрозумів Іру, теж доставляв він.

— Але він запевняв, що отримує їх від Ольги.

— Запевняти він міг у чому завгодно.

Максим якийсь час дивився перед собою, не відводячи погляду.

— Миколка не вигадав би все це сам, — сказав він нарешті. — Він уміє виконувати. Акуратно, добре, але саме виконувати. Усе життя робить те, що йому доручили.

— Тоді з’ясовуватимемо, хто доручив, — відповів Степан Леонідович.

Уранці наступного дня прийшли двоє чоловіків у робочих комбінезонах. Їхня поява викликала в Тамари Григорівни невдоволення.

— Що тут відбувається?

— Перевіряють проводку, — пояснив Максим слабким голосом. — Служба безпеки компанії. Нещодавно в офісі було замикання, хочу переконатися, що вдома такого не станеться.

Дозвіл він підписав ще до їхнього приходу: будинок належав йому. За годину під кухонною стелею вже була крихітна камера. Не знаючи, де вона, помітити її було майже неможливо.

За вечерею Іра виконала свою частину домовленості. Микола саме наливав їй воду, коли вона звернулася до Тамари Григорівни, наче йшлося про звичайні призначення:

— Новий лікар Максима Івановича збирається наступного тижня призначити розширений аналіз крові. Докладний, на все, що можна перевірити. Каже, могли щось пропустити.

Тамара Григорівна кивнула, і далі дивлячись у тарілку.

— Давно треба було, — пожвавішала Ольга.

Павло того вечора за столом не сидів. Микола обережно повернув графин на місце.

— Вам ще води налити?

О другій ночі камера записала його на кухні. На ньому була темна куртка; верхнього світла він не вмикав. Відчинивши шафу, Микола дістав із полиці бляшану банку без етикетки. Її вміст пересипав у цупкий пакет і сховав за пазуху. З кишені вийняв іншу, таку саму банку й поставив туди, звідки забрав попередню. На все пішло трохи більше хвилини.

Уранці Степан Леонідович привіз свого знайомого слідчого. Майор Ткач був невисокий, спокійний, дивився уважно. Спершу він мовчки переглянув запис, потім вислухав Іру й погортав її зошит. Усі контейнери та пакет із відкладеними таблетками він забрав.

— Цю нову банку теж відправимо на експертизу, — сказав Ткач. — Якщо суміш чиста, його налякала розмова про аналізи. Якщо ні — отже, ще й нахабства вистачає. Добре, що самі нічого не чіпали. Тепер у нас докази, які можна використати законно.

Нова суміш виявилася чистою. А попередні аналізи й записи Іри підтверджували: у старому зборі речовини вистачало, щоб пов’язати все, що відбувалося, в один ланцюжок…