Іра роками заплющувала очі на підозри у зрадах чоловіка, але після ювілею їй подзвонили

І все ж того дня вона поїхала до нього. Сама не могла до пуття пояснити навіщо. Може, збиралася забрати щось із його речей, щоб потім йому не довелося нести важкі сумки. Тільки ні сумок, ні самого Владислава в палаті не виявилося.

Біля вікна, напівсидячи на своєму ліжку, був Василь Григорович. Побачивши Іру, він поглянув на неї зі страхом.

— А де… — почала вона.

Сусід двічі кліпнув, махнув рукою й заговорив палко:

— Ірочко, як же мені вас шкода!

— За що? — Іра примружилася, вже передчуваючи, що почує.

— За те, що Владик вас обманює. Його ж сьогодні виписали. Години дві тому поїхав.

— Зрозуміло. А куди, не знаєте?

— Є в мене здогад, — похмуро відповів Василь Григорович, але тут-таки схаменувся. — Та постривайте, він же таксі з мого телефона замовляв! Зараз подивлюся й скажу адресу. Ви, Ірочко, хороша жінка. Дбайливішої дружини я ще не зустрічав. Так із вами поводитися не можна. Не можна!

Він покопирсався в телефоні й назвав місце, куди вирушив Владислав.

— Дякую, — пробурмотіла Іра.

Ноги погано згиналися, поки вона йшла до виходу. Уже біля дверей за спиною почувся важкий зітх. Іра зупинилася й обернулася.

— Василю Григоровичу, не хвилюйтеся через мене. Про його походеньки я вже знаю. Вважатимемо, що ви мені нічого не сказали.

— Добре, Ірочко. Хоча мені-то байдуже. Я і йому казав: подумай, на що свою дружину міняєш! І на кого, головне. Якась вертихвістка, а не жінка. І вже ж не молода.

Василь Григорович знову махнув рукою. Іра сумно всміхнулася йому й вийшла з палати.

Ніби якась невідома сила й далі керувала нею: вона викликала таксі й назвала водієві отриману адресу. Виявилося, потрібний будинок стояв зовсім близько від автостанції. Тепер стало зрозуміло, чому того дня вона побачила там чоловіка з його супутницею.

Що робити після приїзду, Іра не продумувала. Їй був відомий лише номер будинку, і все-таки, наче провидіння знову втрутилося, шукати Владислава не довелося. Він сидів на лавці біля середнього під’їзду. Поруч із ним крутилася Ольга.

Цього разу Іра змогла уважно її роздивитися. Фарбоване в чорний колір волосся мало синій полиск. На вже немолодому обличчі різко вирізнявся макіяж: надто яскравий, він мав неприродний вигляд. Скільки років цій жінці, Іра так і не зрозуміла. Власна неприязнь заважала дивитися на суперницю неупереджено, але навіть якщо відкинути її, нічого не змінювалося: Ольга, як здавалося Ірі, мала нічим не кращий вигляд, ніж вона сама. Не можна було сказати, що та здавалася молодшою. І стрункішою вона теж не була.

— Вибачте, адреса неправильна? — запитав таксист, помітивши, що пасажирка не виходить.

— Ні, усе правильно. Вибачте… Відвезіть мене, будь ласка, до автостанції.

— Вона ж зовсім поруч.

Водій знизав плечима й завів двигун.

— Та гаразд, мені однаково туди їхати, — пробурмотів він собі під ніс.

Іра знову тікала від себе. Побачене невідступно стояло перед очима, і на душі було так гидко, що хотілося лише сховатися, знайти місце, де можна прихиститися. На думку спадав тільки батьківський дім — тепер уже майже її власний.

Автобусом вона доїхала до селища й пішла знайомою дорогою. Зателефонувати Сергійкові хотілося, але вона не наважувалася. Скільки можна турбувати його, щоразу змушувати втішати її після чергового доказу чоловікової невірності? Час учитися давати собі раду самій. Та й поставити крапку в її шлюбі Сергій за неї не зможе.

Однак перед будинком стояла знайома машина. Іра завмерла: чомусь вона зовсім не подумала, що Сергійко може виявитися тут. Подивилася на годинник. Якщо зараз повернути назад, можливо, встигне поїхати тим самим автобусом.

Від бажання сховатися в будинку, де ніщо не нагадувало про чоловіка, вона не відмовилася. Але знову вивалювати на Сергія свої біди, переповідати сьогоднішній день було соромно. Вона стояла в нерішучості, коли в сумці голосно задзвонив телефон. Здригнувшись, Іра подивилася, хто телефонує, насупилася й не відповіла. Натомість рішуче рушила до будинку.

Сергій саме вийшов за двері. Побачивши її, він усміхнувся.

— От уже не чекав! Як ти сюди потрапила?

— Приїхала подивитися на свої володіння, — невдоволено відповіла Іра.

Сергійко підняв брови…