Налаштувати текст⌄
Зустрічалися вони тепер регулярно. Під час однієї з цих зустрічей він несподівано заговорив:
— Дарино, вам час перестати працювати в мене. Це мені належить порошинки з вас здувати, а ви довкола мене з ганчірками ходите.
— Ви мене звільняєте, Максиме Павловичу? — усміхнулася вона.
— Так, звільняю… Ні, я не про це. Я не хочу, щоб ви… щоб ти була прибиральницею. Неправильно це — ти виносиш сміття, ходиш у цій дурній робі, а ти мені так подобаєшся. Тато все допитується: «Що з тобою, зовсім іншим став. Закохався? Привіз би її познайомитися». А я йому відповідаю: «Чи тобі зараз із гарними дівчатами знайомитися? Замовлення знову поперли, я вже втомився нові договори укладати».
Почервонівши, він підвів очі на Дарину й завмер. Знову звучала та музика, яку він почув на концерті. Скрипки в її руках не було — лише променистий погляд і ледь помітна усмішка. Але Максим чув ці доступні лише йому звуки, відчував їх майже на дотик і розумів кожен. Любов звучала так, що не почути її було неможливо.
* Ілюстрації до історії створені за допомогою штучного інтелекту.
Яке враження залишила історія?
Оберіть одну реакцію — її можна змінити.




Які почуття залишила ця історія?
Коментар публікується одразу після автоматичної перевірки. Не додавайте посилання, рекламу, погрози чи особисті дані.
Завантажуємо коментарі…