Прибиральницю попросили виступити на концерті після парі з інвестором

Максим не приєднався до загального захвату. Нові, ніколи раніше не пережиті відчуття приголомшили й пригнітили його. Він сидів, думаючи про батька. Тато цього не чув. А можна ж було відвезти йому запрошення, вмовити вибратися, розвіятися. От же ж гад він, Максим! Завтра неодмінно поїде до батька й напроситься разом до мами.

Ці прості думки пронизали його так сильно, що він не відразу помітив, як його розгойдує з боку в бік. Роман схопив його за руку й щосили трусив.

— Дякую тобі! Такого я не очікував. Максиме, суперечку ти виграв, і я зовсім не шкодую. Твоя прибиральниця грає чарівно — тут і порівнювати нічого. Але ж як красиво ти переміг! Світлану анітрохи не принизив, дав їй зіграти поруч із такою віртуозкою. І як зіграти! Я не знав, що моя донька на таке здатна. Оце вже з ким поведешся… А ти ж людина, Максиме. Я вважав тебе бездушним ділком, упертюхом. Тепер останні штани зніму — тобі віддам! Майстер. Ділової хватки в тебе не віднімеш. Це ж треба було так усе влаштувати!

— Нічого я не влаштовував, — нарешті відповів Максим. — Я гадки не мав, що вони вийдуть разом. Дарина все придумала. А Світлана — молодчина. Це я сліпий і впертий осел.

Потім підійшла Дарина, яка ще недавно змусила замовкнути всю залу.

— Ну як, перемогли? — запитала вона з легкою лукавою усмішкою.

— У суперечці? — Максим схвильовано потер лоба. — Так. Бізнес ви мені врятували. Тільки мені чомусь здається, що й мене самого теж.

У кафе за столиком говорив переважно він. Говорив гаряче й відверто, незвично для себе забувши про вигоду, прибуток і гроші. Дарина слухала, усміхалася, але запитання про себе відводила. По відомості про неї Максиму довелося звернутися до власних джерел.

Він дізнався сумну історію. Талант Дарини підтверджували консерваторська освіта й перемоги в музичних конкурсах. Після навчання вона прийшла до філармонії, проте кар’єра не складалася. Музиці потрібно було віддаватися цілком, а вдома був постійний лазарет, бракувало грошей, не відпускав відчай. Про яку повну віддачу могла йти мова, якщо після репетицій і виступів на неї чекали хвороби близьких, нужда й турботи, від яких не можна було відсторонитися?

Мати тяжко хворіла стільки, скільки Дарина себе пам’ятала. Померла вона на руках у доньки, коли та була ще студенткою. Через пару років після смерті дружини захворів батько, і Дарині довелося розриватися між ним, репетиціями й виступами. Рідна людина постійно потребувала догляду. Спізнюючись на роботу, вона червоніла до мук і просила вибачення, відмовлялася від гастролей і поїздок. На репетиції лишалися ночі; спати вона майже перестала.

Одного разу, пробігаючи коридором повз прочинені двері, Дарина почула, як Галина Андріївна, одна з провідних скрипальок, звертається до керівника оркестру:

— Або приберете цю бліду неміч, або підемо ми — я та ще кілька людей. Сидіти поруч із нею я більше не маю наміру. Від неї за версту тхне ліками й ще якоюсь гидотою.

— Чи, може, вам здається, що вона скоро всіх нас переграє? — отруйно провадила та.

— Авжеж, куди нам до геніальної Дашеньки! — з’їдливо мовила жінка. — Ви ж завжди стояли за неї горою. Тільки й чути: Дашенька, майбутня солістка! Подивимося, що вона вам насолує зі своєю анемією. Грайте тоді вдвох, у чотири руки, концерт для п’яти скрипок і трьох альтів. Я попередила.

Згодом Дарині дали прочитати наказ про звільнення. Причиною значилися якісь порушення трудової дисципліни.

— Дівчинко, ну що я можу? — розвів руками керівник оркестру, літній заслужений музикант. — Нашим куркам усім разом до вашого мізинця далеко, коли йдеться про гру. Я це розумію. Але ризикувати колективом не можу. Ці чвари набридли до смерті. Та ви й самі знаєте, хто покровителі Галини. З нашим керівництвом мені не впоратися. Стомився я, пробачте.

Дарина теж була без сил: лише кілька тижнів тому поховала батька. На боротьбу, суперечки, захист своїх прав її вже не ставало. Забравши скрипку, яку подарував викладач консерваторії, вона почала шукати роботу. Тут трохи пощастило: давній приятель батька допоміг влаштуватися до знайомого власника фірми. Той славився снобом, зате платив людям. Так Дарина й опинилася в компанії Максима — з ганчіркою та відром замість сцени, репетицій і гастролей. Решту Максим уже знав не з чужих розповідей…